UkrainianRussian (CIS)English (United Kingdom)

Artmuzeum.kr.ua

Tuesday, September 02, 2014

Міжнародна рада музеїв (ІСОМ)

30 січня 2008 року на першій установчій конференції Українського комітету Міжнародної Ради Музеїв у Національному художньому музеї України були розглянуті наступні питання:
· обговорення та затвердження Статуту ІСОМ України;
· представлення, обговорення та затвердження керівного складу ІСОМ України;
· обговорення та затвердження напрямків розвитку ІСОМ України;
· затвердження членських внесків від фізичних та юридичних осіб на 2008 рік.

На базі Кіровоградського обласного художнього музею створено Кіровоградське обласне відділення Українського комітету Міжнародної Ради Музеїв.

За матеріалами сайту ІСОМ України:

Місія ICOM

ICOM - це міжнародне об'єднання музеїв та професійних музейних працівників, які займаються збереженням, продовженням життя та налагодженням комунікації з суспільством світової природної і культурної спадщини, тепер і в майбутньому, матеріальної і нематеріальної.
Створений у 1946 році, ICOM є недержавною організацією, яка має офіційні стосунки з ЮНЕСКО та консультативний статус в Економічній та соціальній раді ООН.
Як неприбуткова організація ICOM фінансується в основному за рахунок членських внесків, підтримується урядовими та іншими органами. ICOM виконує частину музейної програми ЮНЕСКО. Штаб-квартира ICOM розташована в Парижі, там же знаходиться секретаріат та музейний інформаційний центр UNESCO-ICOM.

Більше ніж 24 000 членів ICOM в 150 країнах беруть участь у заходах національних, регіональних та міжнародних організацій: семінари, публікації, тренінги, спільні програми, та промоція музеїв у Міжнародний день музеїв (18 травня).
Члени ICOM беруть участь в діяльності 117 Національних комітетів та 30 Міжнародних комітетів. Деякі Національні комітети об'єдналися на регіональному рівні, щоб зміцнити свою діяльність. ICOM співпрацює із 15 міжнародними асоціаціями.
Стратегічний план ICOM, ухвалений на Генеральній Асамблеї, виконує Секретаріат ICOM разом з Національними та Міжнародними комітетами, які допомагають реалізовувати програми ICOMу.
У своїй діяльності ICOM шукає відповіді на виклики та потреби музейної професії, зосереджуючись на таких темах:
- професійна співпраця та обмін досвідом;
- поширення знань та підвищення професійного рівня;
- навчання персоналу;
- удосконалення професійних стандартів;
- уточнення та поширення професійної етики;
- збереження спадщини та боротьба з незаконним переміщенням культурних цінностей.


ЗАТВЕРДЖЕНО
1-ю Установчою Конференцією Українського комітету Міжнародної Ради Музеїв
30 січня 2008 року

СТАТУТ
ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
"Український комітет Міжнародної Ради Музеїв"

Цей Статут визначає порядок діяльності, реорганізації та ліквідації Всеукраїнської громадської організації "Український комітет Міжнародної Ради Музеїв", що створена на підставі рішення Установчого з'їзду комітету від "30" січня 2008 року (Протокол №1).
ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ
Терміни, в тому числі з великої літери, вживаються у цьому Статуті в наступному значенні:
ІСОМ- Міжнародна рада музеїв (скорочена назва - ІСОМ), міжнародна недержавна організація музеїв та професійних музейних працівників, створена для проведення у життя інтересів музейної справи та інших дисциплін, що пов'язані з управлінням музеями та їх діяльністю.
Музей - це постійно діюча некомерційна установа, яка служить інтересам суспільства та його розвитку і є доступною широким верствам населення, яка здійснює придбання, дослідження, зберігання, популяризацію та експонування матеріальних свідчень про людину та середовище її існування. Це визначення музею застосовується без будь яких обмежень, що зумовлені статусом керівного органу, територіального статусу, робочої структури або направленості колекцій відповідної установи. Окрім "музеїв", як таких, ними вважаються:
(І) природні, археологічні, етнографічні та історичні пам'ятки та об'єкти, що мають характер музею завдяки їх діяльності з придбання, зберігання та популяризації цих пам'яток у суспільстві;
(ІІ) установи, що зберігають колекції та виставляють для огляду живі експонати флори і фауни, у тому числі ботанічні, зоологічні сади, акваріуми, віварії;
(ІІІ) наукові центри та планетарії;
(ІV) некомерційні художні галереї, постійно діючи установи, що забезпечують зберігання музейних експонатів, а також виставкові зали, що діють при бібліотеках та архівних центрах;
(V) природні заповідники;
(VІ) міжнародні / національні / регіональні або місцеві музейні організації, міністерства або департаменти або будь-які інші державні установи, що несуть відповідальність за музеї та підпадають під визначення "музею" у цій статті Статуту;
(VІІ) некомерційні установи або організації, що займаються зберіганням та дослідженням документів, а також іншими видами діяльності, які відносяться до музеїв та музейної справи;
(VІІІ) культурні центри та інші установи, що сприяють та допомагають зберіганню, та управлінню матеріальними і нематеріальними об'єктами спадщини (реальне "живе" надбання та віртуальна творча діяльність;
(ІХ) будь які інші установи, які Виконавча рада ІСОМ за рекомендації Консультативного комітету ІСОМ розглядає як такі, що мають деякі або усі характеристики музею або надають підтримку музеям та професійному музейному персоналу для досліджень у сфері музейної справи, виховання або навчання.
Професійний музейний працівник - увесь персонал музеїв або установ, які відповідають вказаному вище визначенню музею, який отримав спеціальну підготовку або має еквівалентний практичний досвід роботи у будь-якій області, що пов'язана з управлінням і діяльністю музеїв, а також незалежні особи, які дотримуються Кодексу професійної етики ІКОМ та працюють для музеїв у якості професіоналів або консультантів, включаючи рекламу або бізнес, що пов'язані з комерційною продукцією та обладнанням, яке є необхідним для музеїв та музейних послуг.
ІКОМ України - Всеукраїнська громадська організація "Український комітет Міжнародної Ради Музеїв".
Відділення - територіальний осередок ІКОМ України, що обмежений територією області.
Статут - цей статут.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Всеукраїнська громадська організація "Український комітет Міжнародної Ради Музеїв" (надалі - ІКОМ України), є некомерційною громадською організацією, створеною відповідно до Законів України "Про об'єднання громадян", "Про музеї та музейну справу", "Основ законодавства про культуру" та інших нормативно-правових актів України, а також загальноприйнятими принципами і нормами міжнародного права.
1.2. Діяльність ІКОМ України здійснюється у відповідності до цього статуту на основі добровільності, самоуправління, законності, гласності і рівноправності її членів, які об'єдналися на основі спільності інтересів для реалізації цілей, зазначених у цьому статуті.
1.3. ІКОМ України є членом Міжнародної Ради Музеїв (ІСОМ) на правах національного комітету ІСОМ. У своїй діяльності ІКОМ України керується положеннями статуту ІКОМ та Кодексу професійної етики ІКОМ.
1.4. ІКОМ України утворюється та діє із всеукраїнським статусом. Діяльність ІКОМ України поширюється на територію всієї України.
1.5. ІКОМ України є вільним у виборі напрямків діяльності у межах, передбачених чинним законодавством України та цим Статутом.
1.6. Найменування ІКОМ України:
українською мовою:
повна назва: Всеукраїнська громадська організація "Український комітет Міжнародної Ради Музеїв";
скорочена назва: ІКОМ України.
англійською мовою:
повна назва: ALL Ukraine Public Organization "Ukraine Committee of the International Council of Museums";
скорочена назва: ІСОМ Ukraine.
1.7. Місце знаходження ІКОМ України - місцезнаходження його постійно діючого керівного органу: Україна, м. Київ. Грушевського, 6

2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ІКОМ УКРАЇНИ
2.1. Цілями діяльності ІКОМ України є:
2.1.1. заохочення та підтримка створення музейних установ, розвитку та професійного управління музеями усіх типів;
2.1.2. забезпечення глибокого знання та розуміння характеру, функцій та ролі музеїв, які діють на користь суспільству та його розвитку;
2.1.3. організація співробітництва та взаємодопомоги між музеями та професійними працівниками музеїв в Україні та інших країн світу;
2.1.4. представництво, підтримка та поширення інтересів усіх категорій професіоналів музейної справи;
2.1.5. розвиток та поширення знань у сфері музеєзнавства та інших дисциплінах, котрі пов'язані з управлінням та діяльністю музеїв;
2.1.6. відродження і збереження історико-культурної та природничої спадщини України.
2.2. Завданнями ІКОМ України є:
2.2.1. сприяння широкому розвитку музеїв і музейної справи;
2.2.2. сприяння всебічному взаємному обміну культурними цінностями між країнами, духовному збагаченню народів, зміцненню мира і добросусідства;
2.2.3. широкий обмін досвідом між українськими та зарубіжними музеями, інформацією про їх досягнення і розвиток, про їх колекції і форми роботи, про заходи по охороні пам'яток історії, культури, творів мистецтва, розвиток нових наукових методів досліджень, реставрації й консервації, збереження і то що;
2.2.4. сприяння вивченню і розповсюдженню серед українських музеїв прогресивного досвіду зарубіжних музеїв, надання інформації про міжнародні контакти українських музеїв.
2.2.5. підтримка розвитку і зміцнення міжнародного співробітництва між музеями і музейними працівниками різних країн;
2.2.6. відстоювання професійних інтересів працівників музеїв;
2.2.7. надання допомоги музеям в організації належного збереження музейних предметів і музейних колекцій;
2.2.8. сприяння виявленню і збору музейних предметів і музейних колекцій;
2.2.9. організація вивчення музейних предметів і музейних колекцій;
2.2.10. підготовка публікацій про музейні предмети і музейні колекції.
2.3. Для здійснення своїх статутних цілей і завдань ІКОМ України у відповідності до діючого законодавства України здійснює наступну діяльність:
2.3.1. в установленому законом порядку сприяє обміну виставками, матеріалами, досвідом роботи між українськими і зарубіжними музеями;
2.3.2. використовує міжнародні засоби повідомлення про викрадені музейні цінності з метою їх виявлення і повернення законним власникам;
2.3.3. видає і розповсюджує літературу з музейної справи, а також здійснює іншу видавничу діяльність, засновує власні засоби масової інформації;
2.3.4. організовує культурний туризм історичними і заповідними місцями України та зарубіжними країнами;
2.3.5. здійснює культурні заходи та заходи, пов'язані з популяризацією досягнень і цінностей української культури;
2.3.6. співпрацює з міжнародними урядовими і неурядовими організаціями, які займаються питаннями культури;
2.3.7. бере участь у громадсько-політичному житті України;
2.3.8. проводить виставки, виставки-продажі, лекції, лотереї, аукціони та інші, у тому числі благодійні заходи в установленому законом порядку;
2.3.9. здійснює у відповідності до вимог ЗУ "Про об'єднання громадян" підприємницьку і зовнішньоекономічну діяльність, укладає цивільно-правові угоди;
2.3.10. бере участь, організовує і проводить міжнародні наукові конференції, симпозіуми, семінари, круглі столи з питань музейної діяльності;
2.3.11. бере участь у розробці нормативно-правових актів;
2.3.12. організовує та проводить громадські експертизи проектів законів, програм, рішень та інших документів та нормативних актів, що стосуються діяльності музеїв;
2.3.13. організовує та проводить лекції, семінари, тренінги, конференції та інші інформаційно-освітні заходи;
2.3.14. організовує та проводить дослідження та конкурси;
2.3.15. розробляє та реалізує програми обміну та стажування музейних працівників за кордоном;
2.3.16. взаємодіє з національними та іноземними громадськими організаціями та міжнародними неурядовими організаціями;
2.3.17. здійснює експозиційну, виставкову, науково-освітню та просвітницьку діяльність.
2.4. Діяльність, яка відповідно до Законодавства України потребує спеціального дозвілу (ліцензія), здійснюється тільки при наявності відповідної ліцензії.

3. ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС ІКОМ УКРАЇНИ
3.1. ІКОМ України є юридичною особою від дня її державної реєстрації.
3.2. ІКОМ України створюється на невизначений термін.
3.3. ІКОМ України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, чинного законодавства України, цього Статуту та внутрішніх документів ІКОМ України.
3.4. ІКОМ України має відокремлене майно, самостійний баланс, відкриває рахунки в банківських установах, у тому числі валютні, володіє майновими та немайновими правами згідно з діючим законодавством України.
3.5. ІКОМ України має круглу печатку, штампи, символіку, зразки яких затверджуються Правлінням. Символіка ІКОМ України реєструється в установленому порядку. ІКОМ України може мати бланки зі своїм найменуванням та інші засоби аудіовізуальної ідентифікації.
3.6. ІКОМ України несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім майном, яке їй належить та на яке може бути накладено стягнення згідно з чинним законодавством України.
3.7. ІКОМ України не несе відповідальності за зобов'язаннями своїх членів, а члени не несуть відповідальності за зобов'язаннями ІКОМ України.
3.8. ІКОМ України має право:
3.8.1. від власного імені виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнових і немайнових прав та нести обов'язки, укладати угоди, які необхідні для досягнення мети діяльності ІКОМ України;
3.8.2. бути позивачем та відповідачем у суді та у господарському суді згідно з чинним законодавством України;
3.8.3. наймати на роботу працівників на основі трудових чи цивільно-правових угод;
3.8.4. представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси членів ІКОМ України у державних та недержавних органах і організаціях;
3.8.5. одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своєї мети і завдань;
3.8.6. вносити пропозиції до органів державної влади і управління;
3.8.7. здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством України, з метою виконання статутної мети і завдань;
3.8.8. набувати та розпоряджатися майном та іншою власністю для здійснення своїх статутних завдань в порядку, визначеному чинним законодавством України;
3.8.9. використовувати власне майно та майно, тимчасово передане їй у володіння або користування, якщо таке використання необхідне для досягнення мети діяльності ІКОМ України;
3.8.10. отримувати фінансування за рахунок внесків (вступних, періодичних, цільових та будь-яких інших внесків членів), безповоротної фінансової допомоги, добровільних пожертвувань, а також пасивних доходів та надходжень від основної діяльності ІКОМ України;
3.8.11. розповсюджувати інформацію, пропагувати свої ідеї та цілі;
3.8.12. засновувати засоби масової інформації;
3.8.13. засновувати або вступати в міжнародні, всеукраїнські громадські (неурядові) організації, підтримувати прямі міжнародні контакти та зв'язки, укладати відповідні угоди, а також брати участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов'язанням України та цьому Статуту;
3.8.14. створювати філії і представництва, як в Україні, так і за її межами. Філіали і представництва ІКОМ України не є юридичними особами. Вони наділяються майном ІКОМ України і діють на основі затверджених ІКОМ України положень. Майно філій та представництв обліковується на їх балансі і на балансі ІКОМ України. Керівники філіалів і представництв призначаються ІКОМ України і діють на підставі доручення, яке їм видається. Філії і представництва здійснюють свою діяльність від імені ІКОМ України. Відповідальність за діяльність своїх філій та представництв несе ІКОМ України.
3.8.15. мати інші права, передбачені законами України.
3.9. З метою виконання статутних завдань і цілей ІКОМ України може здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.
3.10. Члени ІКОМ України сплачують щорічні членські внески у ІКОМ України, розміри і порядок сплати яких визначається рішенням Президії ІКОМ України.
3.11. ІКОМ України не має права самостійно вести господарську діяльність спрямовану на отримання прибутку. Майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої діяльності госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, підприємств, що створені ІКОМ України, використовуються виключно на виконання статутних завдань ІКОМ України або на благодійні цілі і не можуть розподілятися між членами ІКОМ України.

4. ЧЛЕНСТВО У ІКОМ УКРАЇНИ
4.1. Умови і порядок прийому в члени ІКОМ України, припинення членства визначаються цим Статутом.
4.2. Членство у ІКОМ України є добровільним.
4.3. Членство у ІКОМ України може бути індивідуальним і колективним.
4.4. Членами ІКОМ України можуть бути громадяни України - музейні працівники, діячі культури, науки, художники, архітектори, реставратори, особи інших спеціальностей, які досягли 18 років та безпосередньо пов'язані з роботою музеїв, якщо загальний стаж їх роботи в музеї або організаціях, пов'язаних з діяльністю музеїв склав не менше трьох років. Участь у комітеті колективних членів визначається відповідним положенням, затвердженим вищим органом ІКОМ України.
4.5. Підставою для прийому у ІКОМ України
- Фізичних осіб є письмова заява особи, до якої додається клопотання про прийом, підписане не менше ніж двома членами Комітету або одним колективним членом Комітету;
- Юридичних осіб - громадських об'єднань - є письмова заява його компетентного органу, до якої додається рішення про наміри вступити до ІКОМ України.
4.6. Засновники, що є учасниками Установчого з'їзду, набувають членства в ІКОМ України після її державної реєстрації.
4.7. Прийом у члени ІКОМ України здійснюється за рішенням Президії ІКОМ України та по рекомендації Комісії з прийому нових членів за умови сплати вступного внеску, розмір якого визначається Президією ІКОМ України.
4.8. Рішення про прийом до ІКОМ України або про відмову приймається Президією ІКОМ України у три місячний термін з дати подачі заяви.
4.9. Рішення про відмову у прийомі до ІКОМ України може бути оскаржене до Конференції ІКОМ України, рішення якої є остаточним.
4.10. Членство в ІКОМ України припиняється у випадках:
4.10.1. добровільного припинення членства в ІКОМ України відповідно до поданої заяви;
4.10.2. виключення з членів ІКОМ України;
4.10.3. автоматичного припинення членства ІКОМ України.
4.11. Добровільне припинення членства в ІКОМ України здійснюється шляхом подання письмової заяви до Президії ІКОМ України. Рішення Президії ІКОМ України у випадку добровільного припинення членства не вимагається. Датою припинення членства є дата подачі заяви.
4.12. Добровільний вихід колективного члену із членів ІКОМ України здійснюється шляхом подання письмової заяви та за рішенням його компетентного органу.
4.13. Члена ІКОМ України може бути виключено з ІКОМ України за рішенням Президії ІКОМ України за поданням комісії з питань членства в ІКОМ України, за наявності однієї з нижче вказаних підстав:
4.13.1. виявлення невідповідності вимогам щодо членства в ІКОМ України, і зокрема у разі втрати членом ІКОМ України професійного зв'язку з музеями;
4.13.2. порушення обов'язків щодо сплати вступних та щорічних членських внесків протягом двох років;
4.13.3. невиконання статутних обов'язків, в тому числі, порушення Статуту, а також невиконання рішень Президії ІКОМ України або порушення правил і норм, прийнятих Конференцією ІКОМ України, Президією ІКОМ України або Президентом, які є обов'язковими для всіх членів ІКОМ України;
4.13.4. поширення відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво і завдають шкоди інтересам, честі, гідності або діловій репутації ІКОМ України;
4.13.5. недотримання членом ІКОМ України стандартів етичної та професійної поведінки, затверджених Конференцією ІКОМ України.
4.14. Рішення Президії ІКОМ України про виключення з ІКОМ України надсилається члену ІКОМ України, якого виключено, у письмовій формі. Рішення Президії ІКОМ України про виключення з ІКОМ України може бути оскаржене до наступної Конференції ІКОМ України. Скарга подається до комісії з питань членства в ІКОМ України протягом 30 (тридцяти) днів з моменту надіслання рішення члену ІКОМ України, якого виключено. У випадку подання скарги, до її розгляду Конференцією ІКОМ України, рішення про виключення з ІКОМ України призупиняється. Рішення Конференції є остаточним.
4.15. Припинення членства настає автоматично і не потребує прийняття рішення у наступних випадках:
4.15.1. несплати щорічних членських внесків більше 2 (двох) років;
4.15.2. визнання особи недієздатною у встановленому законом порядку;
4.15.3. набрання законної сили обвинувального вироку щодо члена ІКОМ України, який скоїв умисний злочин у сфері музейної діяльності;
4.15.4. смерті особи.
4.16. У разі виходу із складу членів ІКОМ України вступні, членські та інші внески не повертаються.
4.17. Члену ІКОМ України, який надав значні послуги музейній справі у національному або міжнародному праві, може бути присвоєне звання "Почесний член ІКОМ". Це звання присвоюється за клопотанням ІКОМ України рішенням Правління ІКОМ України і затверджується на черговій Генеральній асамблеї ІСОМ.
4.18. Звання "Почесний член ІКОМ України" присвоюється на клопотання за видатні заслуги особам, що працювали багато років у ІКОМ України і внесли значний внесок у розвиток музейної справи України. Рішення про присвоєння почесного звання і пов'язаних з цим індивідуальних пільгах, приймається Конференцією ІКОМ України.
4.19. Почесні члени ІКОМ України звільняються від сплати членських внесків до ІКОМ України.

5. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЧЛЕНІВ ІКОМ УКРАЇНИ
5.1. Члени ІКОМ України мають право:
5.1.1. брати участь в управлінні ІКОМ України через участь у роботі його органів у порядку, передбаченому Статутом;
5.1.2. обирати та бути обраними до органів ІКОМ України та його відділень;
5.1.3. брати участь у роботі структурних підрозділів ІКОМ України;
5.1.4. брати участь у конференціях, семінарах та інших заходах організованих та проводяться ІКОМ України на умовах, затверджених Правлінням або відповідним структурним підрозділом ІКОМ України, в межах своєї компетенції;
5.1.5. користуватися послугами та привілеями члена ІКОМ України, а також усіма видами методичної, консультативної та іншої допомоги, яку може надати ІКОМ України, на умовах, затверджених органами Управління ІКОМ України;
5.1.6. одержувати методичну та організаційну допомогу у реалізації проектів, схвалених органами ІКОМ України;
5.1.7. вимагати розгляду на засіданнях Конференції будь-яких питань, що стосуються діяльності ІКОМ України;
5.1.8. брати участь в обговоренні усіх питань діяльності ІКОМ України, вносити на розгляд ІКОМ України пропозиції щодо вдосконалення його діяльності;
5.1.9. одержувати повну та достовірну інформацію про діяльність ІКОМ України;
5.1.10. публікувати свої наукові праці та наукові статті у виданнях ІКОМ України на умовах, затверджених органами Управління ІКОМ України;
5.1.11. одержувати від ІКОМ України допомогу для захисту своїх законних прав та інтересів на умовах, затверджених Правлінням;
5.1.12. вийти з ІКОМ України в порядку та на умовах, передбачених цим Статутом.
5.2. Члени ІКОМ України також можуть мати інші права, передбачені чинним законодавством України, а також рішеннями Конференції ІКОМ України.
5.3. Члени ІКОМ України зобов'язані:
5.3.1. дотримуватись вимог цього Статуту, інших внутрішніх документів ІКОМ України та виконувати рішення Конференції, Президії ІКОМ України та інших органів ІКОМ України, які є обов'язковими для членів ІКОМ України та відповідають чинному законодавству України;
5.3.2. своєчасно, у встановленому розмірі та порядку сплачувати членські внески;
5.3.3. брати активну участь у досягненні цілей та завдань ІКОМ України, всіляко сприяти ІКОМ України у його діяльності;
5.3.4. не допускати дій, що дискредитують ІКОМ України;
5.3.5. інформувати органи ІКОМ України про відомі їм факти, які можуть вплинути на діяльність ІКОМ України, а також про факти порушення цього Статуту;
5.3.6. нести інші обов'язки, передбачені чинним законодавством України, цим Статутом та внутрішніми документами ІКОМ України.

6. УЧАСТЬ У ДІЯЛЬНОСТІ ІКОМ УКРАЇНИ
6.1. Участь у діяльності ІКОМ України беруть члени та прихильники ІКОМ України.
6.2. Прихильниками ІКОМ України можуть бути фізичні і юридичні особи - громадські об'єднання, які висловлюють, надають підтримку цілям ІКОМ України або його конкретним акціям, беруть участь в його діяльності без оформлення членства у ІКОМ України.
6.3. Порядок присвоєння статусу прихильника ІКОМ України визначається органами Управління ІКОМ України.

7. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ІКОМ УКРАЇНИ
7.1. В ІКОМ України створюються наступні органи управління:
7.1.1. Конференція ІКОМ України;
7.1.2. Президія;
7.1.3. Виконавче бюро;
7.1.4. Президент;
7.1.5. Секретаріат;
7.1.6. Комісія по прийому нових членів;
7.1.7. Наглядова Рада.

8. КОНФЕРЕНЦІЯ ІКОМ УКРАЇНИ
8.1. Вищим керівним органом ІКОМ України є Конференція ІКОМ України, яка скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на рік.
8.2. Позачергова Конференція ІКОМ України може бути скликана за Ініціативи Президії, Президента, Наглядової Ради ІКОМ України, а також на вимогу не менше як 20 членів ІКОМ України.
8.3. До виняткової компетенції Конференції відносяться:
8.3.1. прийняття статуту ІКОМ України, внесення і затвердження змін і доповнень до нього;
8.3.2. вибори Президента, Президії і Наглядової Ради ІКОМ України;
8.3.3. затвердження звіту про діяльність Президії і Наглядової Ради ІКОМ України за звітний період і прийняття перспективного плану роботи ІКОМ України;
8.3.4. прийняття рішення про реорганізацію і ліквідацію ІКОМ України, призначення ліквідаційної комісії, визначення її повноважень і затвердження ліквідаційного балансу.
8.4. Конференція може розглядати і приймати рішення з будь-яких інших питань, які стосуються діяльності ІКОМ України.
8.5. Конференція може обговорювати доповіді і повідомлення з актуальних теоретичних і практичних питань, що стосуються розвитку музеєзнавства і музейної справи в Україні і за кордоном.
8.6. Конференція ІКОМ України вважається правомірною, якщо на ній присутні більше половини членів ІКОМ України.
8.7. Кожен член ІКОМ України має при голосуванні один голос.
8.8. Фізичні і юридичні особи - громадські об'єднання - члени ІКОМ України, які не присутні на Конференції, можуть передати свої повноваження для участі на Конференції і голосування представнику - одному з членів ІКОМ України. Будь-який член ІКОМ України може отримати вищезгадані повноваження лише від одного члену ІКОМ України. Призначення представника і передача членом ІКОМ України своїх повноважень здійснюється шляхом видачі доручення, яке оформлюється належним чином.
8.9. Рішення Конференції ІКОМ України з питань, які відносяться до процедури виборів, внесенню і затвердженню змін і доповнень до статуту, а також до реорганізації або ліквідації ІКОМ України, приймаються кваліфікованою більшістю у дві третини голосів від кількості голосів, членів котрі мають присутні на Конференції ІКОМ України.
8.10. З усіх інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів від кількості голосів, членів котрі присутні на Конференції ІКОМ України.
8.11. Рішення з питань порядку денного Конференції ІКОМ України приймаються відкритим голосуванням, за винятком рішення питання про вибори членів Президії ІКОМ України, яке приймається таємним голосуванням.
8.12. Місце проведення конференції визначається Президією ІКОМ України.
8.13. Рішення, прийняті на Конференції ІКОМ України, оформлюються протоколами, які підписуються Президентом ІКОМ України і Відповідальним секретарем ІКОМ України.
8.14. Про скликання чергового засідання Конференції ІКОМ України його члени повідомляються шляхом оголошення у письмовій формі або іншим шляхом, встановленим Президією ІКОМ України, а колективні члени ІКОМ України також шляхом письмового повідомлення не менше, ніж за 45 (сорок п'ять) днів до дати засідання. У випадку скликання позачергового засідання повідомлення має бути зроблено не менше, ніж за 10 (десять) днів до дати позачергового засідання.
8.15. Проект порядку денного засідання Конференції ІКОМ України пропонується Президією ІКОМ України.
8.16. Засідання Конференції ІКОМ України є правомочним, якщо в ньому беруть участь члени ІКОМ України, які представляють більше половини загальної кількості членів ІКОМ України. Будь-який член ІКОМ України має право оглянути реєстр учасників Конференції. У випадку відсутності на засіданні Конференції кворуму, передбаченого цим пунктом, Президія ІКОМ України може прийняти рішення про перенесення засідання.
8.17. Засідання Конференції ІКОМ України є відкритими для всіх членів ІКОМ України та акредитованих представників засобів масової інформації, крім проведення закритих засідань. На засідання Конференції ІКОМ України Президією ІКОМ України можуть бути запрошені почесні гості та спостерігачі, яким може надаватися слово, але які не мають право брати участь у голосуванні. Розповсюдження на засіданні Конференції ІКОМ України будь-яких матеріалів можливе лише з дозволу головуючого.
8.17.1. Будь-яке питання, яке пропонується до розгляду Конференції ІКОМ України, має бути внесено його ініціатором у письмовій формі та надіслано до Президії ІКОМ України не пізніше, ніж за 30 (тридцять) днів до засідання Конференції ІКОМ України.
8.18. Усі рішення Конференції ІКОМ України приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів Конференції ІКОМ України, що зареєстровані на цьому засіданні, крім рішень про внесення змін до Статуту ІКОМ України, відчуження майна на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна ІКОМ України та рішення про реорганізацію або ліквідацію ІКОМ України, які приймаються більшістю у 3/4 (три четверті) учасників Конференції ІКОМ України.
8.19. Головує на засіданні Конференції ІКОМ України Президент ІКОМ України. У випадку відсутності Президента на засіданні Конференції ІКОМ України головує перший Віце-Президент. У випадку відсутності Президента та першого Віце-Президента на засіданні Конференції ІКОМ України головує особа, яка обрана учасниками Конференції ІКОМ України.
8.20. В обов'язки головуючого входить:
8.20.1. ведення засідання Конференції ІКОМ України та забезпечення порядку у залі (в тому числі, за допомогою призначених головуючим осіб);
8.20.2. забезпечення дотримання регламенту Конференції ІКОМ України та інших положень, що регулюють її роботу;
8.20.3. вирішення всіх процедурних питань.
8.21. Робота Конференції ІКОМ України протоколюється. Ведення протоколу забезпечує особа, призначена головуючим. Рішення Конференції ІКОМ України вносяться до протоколу або складаються у вигляді окремого документу. Протоколи Конференції ІКОМ України та її резолюції підписує Президент або особа, яка його заміщує та Секретар.

9. ПРЕЗИДІЯ ІКОМ УКРАЇНИ
9.1. Президія ІКОМ України є вищим колегіальним керівним органом в період між сесіями. Вона обирається терміном на три роки із числа делегатів, які присутні на Конференції, у складі 10 чоловік.
9.2. Президія має право кооптувати до свого складу додатково, з правом голосу, двох членів ІКОМ України з метою більш повного представлення в ньому діячів різних напрямків роботи музеїв, а також залучення фахівців в галузі міжнародних зв'язків музеїв, з наступним затвердженням на Конференції ІКОМ України.
9.3. Президія ІКОМ України обирає зі свого складу на три роки Президента ІКОМ України і 5 віце-президентів, у тому числі і першого віце-президента.
9.4. Відповідальний секретар ІКОМ України входить до складу Президії ІКОМ України за посадою.
9.5. Засідання Президії скликається Президентом ІКОМ України в міру необхідності, але не рідше одного разу на шість місяців. Президія вважається правомірною, якщо на її засіданні присутні більше половини членів ІКОМ України.
9.6. Рішення на засіданнях Президії ІКОМ України приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів.
9.7. В роботі Президії ІКОМ України з правом дорадчого голосу можуть брати участь керівники регіональних відділень ІКОМ України.
9.8. У випадку, якщо член Президії не може виконувати покладені на нього обов'язки до закінчення строку його повноважень, на який він був обраний, Президія може кооптувати замість нього нового члена на весь термін повноважень, що залишився, з наступним затвердженням його кандидатури на Конференції ІКОМ України.
9.9. На час відсутності Президента ІКОМ України, його повноваження виконуються одним з віце-президентів, який призначається Президентом або Президією ІКОМ України.
9.10. Президія ІКОМ України:
9.10.1. здійснює поточне керівництво діяльністю ІКОМ України;
9.10.2. забезпечує виконання рішень Конференції;
9.10.3. здійснює права юридичної особи від імені ІКОМ України і виконує його обов'язки у відповідності до Статуту ІКОМ України.
9.10.4. створює постійні і тимчасові експертні комісії ІКОМ України, а також інші громадсько-консультаційні органи ІКОМ України, координує їх діяльність, затверджує положення про них, призначає їх керівників;
9.10.5. скликає конференції ІКОМ України;
9.10.6. затверджує плани основних заходів, цільових та інших програм, здійснює поточне планування роботи;
9.10.7. затверджує річні кошториси доходів і видатків ІКОМ України, визначає джерела і розміри фінансування поточної діяльності;
9.10.8. забезпечує постійний контакт з президентом, Генеральним секретарем, Виконавчою Радою і Консультативним комітетом Міжнародної Ради музеїв, профільними міжнародними і національними комітетами ІКОМ;
9.10.9. розпоряджається і здійснює контроль за використанням майна ІКОМ України;
9.10.10. приймає в рамках діючого законодавства рішення про створення господарчих товариств і спілок, некомерційних організацій з метою успішного виконання статутних завдань;
9.10.11. приймає рішення про створення регіональних відділень ІКОМ України;
9.10.12. приймає рішення про створення філіалів і відкриття представництв, як на території України, так і за її межами, затверджує положення про них, призначає їх керівників;
9.10.13. приймає рішення про прийняття в члени ІКОМ України. У випадку, якщо до найближчого засідання Президії залишається більше трьох тижнів, рішення про прийняття приймається Виконавчим бюро Президії ІКОМ України;
9.10.14. вибирає зі свого складу Президента і віце-президентів ІКОМ України;
9.10.15. затверджує склад Комісії по прийняттю нових членів ІКОМ України, затверджує положення про нього;
9.10.16. затверджує кандидатуру Відповідального секретаря ІКОМ України;
9.10.17. затверджує структуру, штатний розпис і правила внутрішнього трудового розпорядку штатних працівників Секретаріату ІКОМ України;
9.10.18. затверджує склад Виконавчого бюро ІКОМ України;
9.10.19. делегує одному з віце-президентів і Відповідальному секретарю право розпорядження майном ІКОМ України в межах затверджених кошторисів;
9.10.20. затверджує річні звіти Наглядової ради ІКОМ України;
9.10.21. організовує співробітництво ІКОМ України і його членів з державними і громадськими організаціями в Україні і за її межами;
9.10.22. розглядає пропозиції по відрядженню членів ІКОМ України та звіти про них, підводить підсумки їх діяльності у ІКОМ України і міжнародних профільних комітетах по зміцненню і розширенню зв'язків з музеями та іншими організаціями, пов'язаними з музейною діяльністю різних країн світу;
9.10.23. вирішує будь-які проблеми діяльності ІКОМ України за винятком тих, котрі внесені до виключної компетенції Конференції.

10. ВИКОНАВЧЕ БЮРО ІКОМ УКРАЇНИ, ПРЕЗИДЕНТ ІКОМ УКРАЇНИ
10.1. Оперативну поточну роботу здійснює Виконавче бюро Президії ІКОМ України, до складу якого входять:
10.1.1. Президент ІКОМ України;
10.1.2. П'ять віце-президентів ІКОМ України, один з яких є першим віце-президентом ІКОМ України;
10.1.3. Відповідальний секретар ІКОМ України.
10.2. Виконавче бюро очолює Президент ІКОМ України. Виконавче бюро скликається за мірою необхідності, але не менше одного разу на два місяці. Виконавче бюро вважається правомірним, якщо на ньому присутні більше половини членів бюро. Всі рішення Виконавчого бюро приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів бюро, присутніх на засіданні.
10.3. Виконавче бюро ІКОМ України:
10.3.1. вживає заходи, необхідні для втілення у життя рішень і резолюцій, планів і програм, прийнятих Конференцією і Президією ІКОМ України;
10.3.2. здійснює контроль за передачею важливих питань діяльності, пов'язаних з політикою, програмами, планами, методами ІКОМ України на розгляд Президії і Конференції ІКОМ України;
10.3.3. розглядає і вживає заходи, необхідні для реалізації пропозицій і рекомендацій, прийнятих на Конференції і Президії ІКОМ України;
10.3.4. приймає необхідні рішення в інтересах ІКОМ України, які є предметом статутної діяльності ІКОМ України в період між засіданнями Президії ІКОМ України;
10.3.5. призначає Відповідального секретаря ІКОМ України і подає його кандидатуру на затвердження Президії ІКОМ України;
10.3.6. координує діяльність Секретаріату ІКОМ України;
10.3.7. вирішує інші питання діяльності ІКОМ України, за винятком тих, які віднесені до компетенції Президії і Конференції ІКОМ України.
10.4. Президент ІКОМ України:
10.4.1. здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю ІКОМ України;
10.4.2. керує діяльністю Президії ІКОМ України;
10.4.3. керує підготовкою питань, які підлягають розгляду Президією і Конференцією ІКОМ України;
10.4.4. головує на Конференції ІКОМ України;
10.4.5. подає Конференції звіт про діяльність Президії ІКОМ України;
10.4.6. без довіреності виступає від імені ІКОМ України у взаємних з державними, громадськими та іншими організаціями як всередині країни, так і за її межами;
10.4.7. володіє правом підпису фінансових та інших документів ІКОМ України;
10.4.8. видає доручення, накази, дає вказівки, обов'язкові для виконання всіма штатними працівниками Секретаріату ІКОМ України;
10.4.9. укладає угоди від імені ІКОМ України;
10.4.10. скликає Президію, Виконавче бюро ІКОМ України і керує їх засіданнями;
10.4.11. відкриває рахунки в банках, від імені ІКОМ України подає позови до суду;
10.4.12. розпоряджається майном ІКОМ України в межах затверджених Президією кошторисів;
10.4.13. контролює прийняття на роботу і звільнення штатних співробітників Секретаріату ІКОМ України;
10.4.14. здійснює будь-які інші юридичні і фактичні дії, необхідні для досягнення цілей ІКОМ України, за винятком тих, які у відповідності до цього Статуту і законодавства України віднесені до компетенції інших органів управління ІКОМ України.
10.5. Віце-президенти ІКОМ України здійснюють свою діяльність у відповідності до таких напрямків діяльності ІКОМ України:
10.5.1. реалізація великих проектів і програм (генеральні конференції ІКОМ, міжнародні музейні салони та ін.);
10.5.2. співробітництво з міжнародними комітетами ІКОМ і об'єднаннями при ІКОМ України;
10.5.3. проблемні питання діяльності українських музеїв (приватизація музеїв, охорона, музеї і церква), керівництво Комісією по прийому нових членів ІКОМ України;
10.5.4. економічні аспекти діяльності ІКОМ України, виставкова діяльність, культурна діяльність, Фонд ІКОМ України;
10.5.5. підготовка пропозицій по врахуванню інтересів музеїв і розвитку музейної справи в законах і нормативних актах, юридичні аспекти музейної діяльності, контроль за дотриманням Статуту і підготовка, у разі необхідності, доповнень і змін до нього.
10.6. Віце-президенти ІКОМ України:
10.6.1. у випадку відсутності Президента і за його дорученням можуть проводити засідання Президії, Виконавчого бюро ІКОМ України;
10.6.2. за дорученням Президента представляють ІКОМ України в Україні та за кордоном;
10.6.3. вирішують інші питання поточної діяльності ІКОМ України, які доручають їм Президент або Президія.

11. СЕКРЕТАРІАТ ІКОМ УКРАЇНИ
11.1. Поточну роботу в ІКОМ України здійснює Секретаріат ІКОМ України.
11.2. Співробітники Секретаріату є штатними співробітниками ІКОМ України приймаються на роботу Відповідальним Секретарем за дорученням Президента та погодженням Президії ІКОМ України у відповідності до положень трудового законодавства України.
11.3. Секретаріат ІКОМ України діє на основі Положення, яке затверджує Президія ІКОМ України.
11.4. Роботою Секретаріату ІКОМ України керує Відповідальний секретар ІКОМ України, який працює на основі контракту, що підписується на три роки з правом продовження та отримує зарплатню.
11.5. Відповідальний секретар ІКОМ України:
11.5.1. організовує роботу по виконанню рішень Конференцій, Президії і Виконавчого бюро ІКОМ України;
11.5.2. організовує роботу Секретаріату;
11.5.3. відкриває рахунки в банках та за дорученням Президента діє від імені ІКОМ України;
11.5.4. готує матеріали для розгляду на засіданні Президії, Виконавчого бюро та Конференцій ІКОМ України;
11.5.5. розробляє проекти річних кошторисів ІКОМ України, планів основних заходів, цільових та інших програм;
11.5.6. має право першого підпису на банківських документах ІКОМ України, укладає угоди і договори з українськими партнерами;
11.5.7. підтримує постійні зв'язки з філіалами, представництвами, регіональними відділеннями ІКОМ України, регулярно інформує їх про виконання планів робіт, поточні питання;
11.5.8. готує проведення заходів і реалізацію програм ІКОМ України;

11.5.9. за дорученням Президента представляє ІКОМ України в Україні і за кордоном;
11.5.10. підтримує постійні робочі контакти з керівними органами Міжнародної Ради музеїв, із Секретаріатом ІКОМ, з міжнародними профільними і національними комітетами ІКОМ.

12. КОМІСІЯ ПО ПРИЙОМУ НОВИХ ЧЛЕНІВ ІКОМ УКРАЇНИ
12.1. Комісія по прийому нових членів ІКОМ України обирається Президією ІКОМ України терміном на три роки, у складі п'яти осіб із числа членів ІКОМ України;
12.2. Комісія розглядає заяви про вступ в члени ІКОМ України, рекомендує Президії ІКОМ України прийняти або відхилити в прийнятті кандидатів у члени ІКОМ України і вручає їм посвідчення членів ІКОМ України після затвердження рішення Президією ІКОМ України.
12.3. Комісію по прийому нових членів очолює один з віце-президентів ІКОМ України. Відповідальний секретар ІКОМ України входить до складу Комісії по прийому нових членів за своєю посадою.
12.4. Комісія по прийому нових членів ІКОМ України діє на підставі Положення, яке затверджується Президією ІКОМ України.

13. НАГЛЯДОВА РАДА
13.1. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю ІКОМ України Конференція обирає Наглядову Раду ІКОМ України терміном на три роки у кількості трьох чоловік.
13.2. Діяльністю Наглядової Ради керує голова, якого обирають на її засіданні зі складу Наглядової Ради терміном на три роки.
13.3. Наглядову Раду ІКОМ України здійснює контроль за збереженням майна ІКОМ України, правильністю використання грошових коштів, обліку, звітності, контролює використання кошторисів видатків ІКОМ України, дотримання фінансової дисципліни.
13.4. Наглядову Раду ІКОМ України в міру необхідності, але не менше одного разу на рік проводить ревізію фінансово-господарської діяльності ІКОМ України, за наслідками перевірки складає акти і передає їх на затвердження до Президії ІКОМ України а також звітує перед Конференцією ІКОМ України.
13.5. Ініціатива в проведенні перевірок Наглядовою Радою може належати:
13.5.1. Конференції ІКОМ України;
13.5.2. Президії ІКОМ України;
13.5.3. самій Наглядовій Раді;
13.5.4. членам ІКОМ України (не менше 30 чоловік).
13.6. Наглядова Рада зобов'язана вимагати скликання позачергової Конференції ІКОМ України, якщо виникла серйозна загроза інтересам ІКОМ України.

14. ВИБОРЧА КОМІСІЯ
14.1. Виборча комісія відповідає за організацію проведення виборів членів Президента, Президії та Наглядової Ради ІКОМ України.
14.2. Виборча комісія обирається Конференцією комітету у складі 9 (дев'яти) осіб, на чолі з Головою.
14.3. Термін повноважень членів Виборчої комісії - 2 (два) роки (з правом повторного обрання на цю посаду на наступний термін).
14.4. Виборча комісія приймає регламент своєї роботи та інші документи.
14.5. Засідання Виборчої комісії є повноважними, якщо на них присутні більше половини членів. Рішення Виборчої комісії приймаються більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні.
14.6. Положення про Виборчу комісію затверджується Президією ІКОМ України.

15. МАЙНО ІКОМ УКРАЇНИ
15.1. У власності ІКОМ України можуть знаходитись земельні ділянки, будівлі, приміщення, житловий фонд, інвентар, транспорт, майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, гроші, акції, інші цінні папери та інше майно, необхідне для матеріального забезпечення його майнової діяльності.
15.2. У власності ІКОМ України можуть знаходитись установи, видавництва, засоби масової інформації, які створюються і набуваються за рахунок його коштів у відповідності до його статутних цілей.
15.3. ІКОМ України створює благодійний фонд для надання фінансової, організаційно-методичної, консультативної допомоги музеям і установам культури, представники яких є членами ІКОМ України.
15.4. Майно ІКОМ України формується на основі:
15.4.1. вступних і членських внесків;
15.4.2. добровільних і цільових внесків і пожертвувань від фізичних і юридичних осіб;
15.4.3. надходжень від лекцій, виставок, лотерей, аукціонів та інших заходів, які проводяться у відповідності до його статуту;
15.4.4. доходів від підприємницької діяльності ІКОМ України;
15.4.5. цивільно-правових угод;
15.4.6. зовнішньоекономічної діяльності;
15.4.7. інших, що не суперечать чинному законодавству надходжень.
15.5. ІКОМ України може здійснювати підприємницьку діяльність лише для досягнення статутних цілей і підпорядковану цим цілям. Прибутки від підприємницької діяльності ІКОМ України не можуть перерозподілятися між членами ІКОМ України і повинні використовуватись тільки для досягнення статутних цілей.
15.6. Власником майна ІКОМ України є ІКОМ України в цілому. Кожен окремий член ІКОМ України не має права власності на долю майна, яке належить ІКОМ України.
15.7. Членські внески у ІКОМ України повинні надходити на розрахунковий рахунок ІКОМ України не пізніше 1 лютого поточного року. Членські внески використовуються на поточну діяльність ІКОМ України.
15.8. Членські внески, які вносяться в Міжнародну Раду Музеїв - ІКОМ не входять до майна ІКОМ України, а лише перераховуються ним на рахунок ІКОМ у централізованому порядку у відповідності до практики функціонування ІКОМ.
15.9. Розпорядником майна ІКОМ України є Президент, один з віце-президентів і Відповідальний секретар ІКОМ України за рішенням Президії.

16. ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ І ФІНАНСОВИЙ РІК
16.1. Секретаріат ІКОМ України веде оперативний, бухгалтерський і статистичний облік у відповідності до порядку, який передбачається законодавством України.
16.2. Фінансовий рік ІКОМ України співпадає з календарним роком.

17. ПОРЯДОК ВНЕСЕННЯ ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ
ДО СТАТУТУ ІКОМ УКРАЇНИ
17.1. Зміни і доповнення в цей Статут вносяться за рішенням Конференції ІКОМ України. Дане рішення приймається не менше ніж двома третинами голосів присутніх на Конференції членів ІКОМ України.
17.2. Зміни і доповнення до цього Статуту підлягають державній реєстрації у порядку і в термін, встановлені діючим законодавством України і набувають юридичної сили з моменту такої реєстрації.

18. ПОРЯДОК РЕОРГАНІЗАЦІЇ І ЛІКВІДАЦІЇ ІКОМ УКРАЇНИ
18.1. ІКОМ України може бути ліквідованим:
18.1.1. за рішенням суду у передбачених діючим законодавством випадках;
18.1.2. за рішенням Конференції ІКОМ України.
18.2. ІКОМ України може бути реорганізований шляхом злиття, приєднання, розподілу, виділення, перетворення.
18.3. Рішення про ліквідацію або реорганізацію приймається Конференцією ІКОМ України більшістю 2/3 голосів від загальної кількості присутніх членів відкритим поіменним голосуванням.
18.4. Ліквідація ІКОМ України здійснюється призначеною Конференцією ІКОМ України ліквідаційною комісією, а у випадках припинення діяльності ІКОМ України за рішенням суду - ліквідаційною комісією, призначеною судом.
18.5. Кошти та інше майно ІКОМ України, що залишились після ліквідації, спрямовуються в доход держави.

Кодекс музейної етики від ICOM

Нова редакція, затверджена 21-ою Генеральною Асамблеєю Міжнародної ради музеїв - icom (International Council of Museums) 8 жовтня 2004 року в Сеулі (Республіка Південна Корея)

1. Музеї зберігають, досліджують та презентують природну і культурну спадщину людства

Загальні положення

Музеї відповідають за ту частину матеріальної та духовної природної і культурної спадщини, яка їм довірена. Керівний орган музею, а також усі ті, хто мають відношення до формування стратегії розвитку і нагляду за музеями, безпосередньо відповідають за збереження і сприяння цій спадщині, разом з людськими, фізичними та фінансовими ресурсами, задіяними для цієї мети.

Правові положення

1.1. Правова документація
Керівний орган повинен забезпечити наявність у музеї складеного письмово, опублікованого і затвердженого статуту, положення або іншого публічного документу, узгодженого з національним законодавством, в якому чітко зазначаються правові засади діяльності музею, його призначення, безперервність функціонування і неприбутковий статус.
1.2. Формулювання призначення, спрямованості і політики
Керівництво установи повинно підготувати, оприлюднити і керуватись надалі сформульованою концепцією про призначення, спрямованість і політику музею та роль і склад його керівного органу.

Фізичні ресурси

1.3. Передумови
Керівництво установи повинно забезпечити сприятливі умови, необхідні для виконання музеєм основних функцій, визначених у його призначенні.
1.4. Доступ
Керівний орган повинен забезпечити можливість відвідування музею та його колекцій протягом усіх визначених годин і днів. Окрема увага повинна приділятись особам з індивідуальними потребами.
1.5. Здоров'я та безпека
Керівний орган повинен забезпечити виконання встановлених у музеї стандартів щодо охорони здоров'я, безпеки і доступу до визначених послуг для його персоналу і відвідувачів.
1.6. Захист від форс-мажорних ситуацій
Керівний орган повинен розвивати і підтримувати політику щодо захисту відвідувачів і персоналу, колекцій та інших музейних ресурсів від природних та спровокованих людиною надзвичайних ситуацій.
1.7. Вимоги охорони
Керівний орган повинен забезпечити відповідну охорону та захист колекцій від можливих крадіжок або нищення на експозиції, виставках, робочих площах або в місцях зберігання, а також при їх переміщенні.
1.8. Страхування і відшкодування збитків
При використанні комерційного страхування колекцій керівний орган повинен гарантувати адекватну компенсацію, яка поширюється на предмети, що перевозяться або є запозиченими, та інші, за які відповідає музей. При використанні схеми компенсації необхідно, щоб матеріали, які не є власністю музею, були також адекватно відшкодовані.

Фінансові ресурси

1.9. Фінансування
Керівний орган повинен гарантувати наявність достатніх коштів для провадження і розвитку діяльності музею. По всіх залучених коштах повинен надаватися професійний звіт.
1.10. Політика щодо залучення коштів
Керівний орган повинен мати письмовий документ, що стосується джерел надходження коштів, які він може отримувати в процесі своєї діяльності або із зовнішніх джерел. Незалежно від джерел фінансування, музеї повинні здійснювати контроль за змістом і цілісністю своїх програм, виставок та іншими напрямами діяльності.
Діяльність щодо залучення коштів не повинна компрометувати стандарти установи або її аудиторію (див. 6.6.).

Персонал

1.11. Політика прийняття на роботу
Керівний орган повинен гарантувати, що всі дії стосовно персоналу проводяться як згідно з політикою музею, так і з відповідними законними процедурами.
1.12. Призначення директора або керівника
Директор, або керівник музею, є ключовою посадою, і при його призначенні керівні органи повинні брати до уваги знання та ділові якості, які необхідні для ефективного обіймання цієї посаді. Ці якості повинні охоплювати відповідну інтелектуальну спроможність і професійні знання, доповнені високим стандартом етичної поведінки.
1.13. Доступ до керівних органів
Директор, або керівник музею, повинен безпосередньо відповідати за діяльність установи і мати можливість прямого доступу до відповідних керівних органів.
1.14. Компетентність музейного персоналу
Необхідно приймати на роботу персонал згідно з кваліфікаційними вимогами, які відповідають посадовим обов'язкам (див. 2.7; 2.8).
1.15. Підготовка персоналу
Для підтримання ефективності праці необхідно створити адекватні можливості для продовження освіти і професійного розвитку всього музейного персоналу.
1.16. Етичний конфлікт
Керівний орган ніколи не повинен вимагати від музейного персоналу дій, які могли би вважатись такими, що вступають у протиріччя з положеннями цього Кодексу музейної етики, або з будь-яким національним законом чи етичним кодексом спеціаліста.
1.17. Музейний персонал і волонтери
Керівництво музею повинно мати письмове положення щодо залучення до його діяльності волонтерів, що сприяє позитивним стосункам між добровольцями і музейними працівниками.
1.18. Волонтери і етика
Керівний орган повинен гарантувати, що волонтери, залучені до діяльності музею, є добре обізнаними з Кодексом музейної етики та іншими дотичними кодексами і законами.

2. Музеї, які утримують колекції, зберігають їх заради суспільства і його розвитку

Загальні положення

Музеї зобов'язані комплектувати, зберігати, досліджувати і експонувати свої колекції, як внесок до збереження природної, культурної і наукової спадщини. Їхні колекції є суттєвим громадським надбанням, займають спеціальне положення в законодавстві і знаходяться під міжнародною юрисдикцією. Суспільство довіряє музеям управління цим надбанням, що включає узаконене право власності, безперервність функціонування, документацію, доступність і відповідальне розпорядження.

Комплектування колекцій

2.1. Політика колекціонування
Керівний орган кожного музею повинен прийняти і оприлюднити письмовий документ щодо колекціонування, який стосується придбання, догляду і використання колекцій. Цей документ (інструкція) повинен визначати правила зберігання будь-якого матеріалу, незалежно від того чи він буде каталогізований, законсервований або експонований (див. 2.7; 2.8).
2.2. Чинний документ, який підтверджує право власності
Жодний предмет або зразок не повинен надходити до музею шляхом обміну, купівлі або як дарунок, позика, надходження як спадщина, доки музей не буде переконаний в наявності чинного документа, який підтверджує право власності. Існування в країні закону про право власності не обов'язково є цим чинним документом.
2.3. Походження предметів і зразків та належна ретельність в процесі їх придбання
Перед придбанням потрібно зробити все можливе для повної упевненості в тому, що жоден предмет або зразок, який пропонується для купівлі, в дарунок, в позику, в якості спадщини або для обміну, не був придбаний нелегально або експортований з країни свого походження чи будь-якої транзитної країни, в якій він міг би бути у законній власності (включаючи власну країну). Належна ретельність у цьому відношенні сприятиме з'ясуванню повної історії предмета з моменту його виявлення або виготовлення.
2.4. Предмети та зразки з неавторизованих або ненаукових польових здобутків
Музеї не повинні здійснювати придбання предметів, якщо є вагома причина припускати, що їхнє походження пов'язано з неавторизованими або ненауковими польовими здобутками чи навмисним пошкодженням або руйнуванням пам'ятників, археологічних або геологічних пам'яток, або видів і природних місць їхнього існування. Так само, придбання не повинно відбуватись, якщо при цьому існує супротив спробі показу знахідки власнику чи орендарю землі, з якої вона походить, або компетентним органам.
2.5. Культурно чутливий матеріал
Колекції людських решток і матеріали сакрального значення повинні прийматися лише у випадку, якщо вони можуть зберігатись у безпеці і доглядатись з повагою. Це повинно супроводжуватись поведінкою, сумісною з професійними стандартами та інтересами і поглядами членів суспільства, етнічних або релігійних громад, звідки походять предмети, якщо ці громади відомі (див. також 3.7;4.3).
2.6. Біологічні та геологічні зразки, які знаходяться під охороною
Музеї не повинні приймати біологічні чи геологічні зразки, які були зібрані, продані або іншим чином передані всупереч місцевим, національним, регіональним або міжнародним законам чи угодам, пов'язаним із захистом дикої природи або заповіданням.
2.7. Живі колекції
Якщо колекції містять живі ботанічні чи зоологічні зразки, особливу увагу треба приділяти природному і соціальному оточенню, звідки вони походять, як і
будь-якому місцевому, національному, регіональному або міжнародному закону або угоді, які стосуються захисту живої природи або заповідання.
2.8. Робочі колекції
Інструкція з колекціонування може містити спеціальні положення щодо певних типів робочих колекцій, де наголос робиться не стільки на предмет, скільки на збереження культурного, наукового або технічного процесу, або де предмети чи зразки згруповані для регулярного використання з науковими або навчальними потребами (див. також 2.1).
2.9. Придбання поза колекційною політикою
Придбання предметів чи зразків поза межами затвердженої музейної інструкції з колекціонування повинно відбуватись лише у виняткових обставинах. Керівний орган повинен розглянути наявні професійні думки щодо конкретного випадку та погляди всіх зацікавлених сторін. При цьому розглядається значення предмета чи зразка, включно з його контекстом у культурній чи природній спадщині, і особливі інтереси інших музеїв, які збирають такий матеріал. Однак, навіть за таких обставин, не рекомендується придбання предметів без чинного документа на право власності (див. також 3.4).
2.10. Придбання, які пропонуються членами керівного органу або музейним персоналом
Особлива увага необхідна підчас розгляду можливості придбання будь-яких предметів чи колекцій чи то для продажу, чи як пожертву, або неоподаткованого дарунку від членів керівних органів, музейного персоналу або родин і близьких друзів цих осіб.
2.11. Сховища останнього притулку
Ніщо в цьому кодексі музейної етики не повинно перешкоджати музею бути уповноваженим сховищем для зразків чи предметів нез'ясованого походження, незаконно зібраних або вилучених з території, яка знаходиться в зоні його узаконеної відповідальності.

Переміщення колекцій

2.12. Законні та інші повноваження
Якщо музей має законні повноваження, що дає право на розпорядження його колекціями, або придбав предмети, що відповідають цим умовам розпорядження, юридичні та інші вимоги і процедури оформлення повинні здійснюватись в повній мірі. Там, де первинне придбання підлягало тим чи іншим обмеженням, ці умови повинні бути переглянуті, інакше може статися так, що суворе дотримання таких обмежень буде неможливим і по суті шкідливим для установи. В такому випадку вихід може бути знайдено через інші легальні процедури.
2.13. Вилучення з музейних колекцій
вилучення предмета чи зразка з музейної колекції повинно відбуватися лише у випадку повного розуміння значення цієї одиниці зберігання, її особливостей (чи є вона поновлюваною, чи непоновлюваною), наявності законних підстав і відсутності вірогідності будь-якої втрати довіри громадськості внаслідок такої дії.
2.14. Відповідальність за вилучення
За рішення про вилучення повинен відповідати керівний орган, діючий спільно з директором музею і куратором відповідної колекції. Спеціальні домовленості можуть бути досягнені стосовно робочих колекцій (див. 2.7; 2.8).
2.15. Розпорядження предметами, вилученими з колекцій
Кожний музей повинен мати санкціоновану процедуру вилучення предметів з колекцій внаслідок пожертвування, переміщення, обміну, продажу, повернення на батьківщину або руйнування, яка б дозволяла не обмежене законом право передавання музейних предметів будь-якому одержувачу. Всі рішення про вилучення повинні реєструватися, включно з описом предмета і подальшого розпорядження ним. При цьому, має бути абсолютна впевненість, що вилучена одиниця зберігання в першу чергу пропонується іншому музею.
2.16. Прибуток з розпорядження колекціями
Музейні колекції утримуються як суспільне надбання, і до них не можна ставитись як до майна, яке підлягає купівлі-продажу. Гроші чи компенсація, одержані від вилучення і розпорядження предметами і зразками з музейної колекції, повинні бути використані виключно на користь колекції і, як правило, для поповнення цієї ж колекції.
2.17. Купівля роз'єднаних колекцій
Музейному персоналу, керівному органу, або їхнім родинам чи близьким партнерам не дозволяється купувати предмети, які були вилучені з колекції, за яку вони відповідають.

Догляд за колекціями

2.18. Безперервність функціонування колекцій
Музей повинен створити і провадити політику гарантії того, що його колекції (як постійні, так і тимчасові) та пов'язана з ними інформація, яка записана належним чином, є доступними для поточного користування і перейдуть до наступних поколінь в доброму, збереженому і, водночас, опрацьованому стані , з огляду на сучасний рівень знань і ресурси.
2.19. Доручення відповідальності за колекції
Професійна відповідальність, яка передбачає догляд за колекціями, повинна призначатися особам з відповідними знаннями і кваліфікацією або тим, хто здатний здійснювати адекватний контроль (див. також 8. 11).
2.20. Документування колекцій
Музейні колекції повинні бути задокументовані згідно з прийнятими галузевими професійними стандартами. Така документація повинна містити повне визначення і опис кожної одиниці зберігання, її зв'язків, походження, стану, способів консервації і розміщення. Такі дані повинні зберігатись у безпечному середовищі і підтримуватись пошуковими системами, що забезпечує доступ до інформації музейному персоналу та іншим легітимним користувачам.
2.21. Захист від катастроф
Пильна увага повинна приділятися захисту колекцій протягом озброєного конфлікту та інших створених людиною чи природних лих.
2.22. Охорона колекцій і асоційованих даних
Музей повинен здійснювати контроль, щодо запобігання розкриттю чутливої інформації та інших конфіденційних сторін під час надання доступу до колекційних даних представникам громадськості.
2.23. Превентивне зберігання
Превентивне зберігання є важливим елементом музейної політики і дбайливого ставлення до його колекції. Це є суттєвою нормою відповідальності музейних працівників за створення і підтримання захищеного середовища для колекцій в процесі їхнього догляду, зберігання, експонування або переміщення.
2.24. Зберігання і реставрація колекцій
Музей повинен уважно наглядати за станом колекцій для визначення того, чи потребує предмет або зразок виконання робіт зі збереження, реставрації і обслуговування консерватором-реставратором. Принциповою метою повинна бути стабілізація стану предмета чи зразка. Всі процедури з консервації повинні бути задокументовані і спрямовані, наскільки це є можливим, на збереження оригінальних ознак, а всі зміни повинні мати чітке розмежування з оригінальним предметом чи зразком.
2.25. Добробут живих тварин
Музей, який утримує живих тварин, повинен у повній мірі відповідати за їхнє здоров'я і добрі умови існування. Він повинен підготувати і впровадити правила безпеки для захисту свого персоналу і відвідувачів, так само, як і тварин, які мають бути схвалені експертом з ветеринарії. За наявності генетичної модифікації, остання повинна чітко розпізнаватися.
2.26. Особисте використання музейних колекцій
Музейному персоналу, керівному органу, їхнім родинам, близьким партнерам або іншим особам не повинно дозволятись вилучати предмети з музейних колекцій, навіть тимчасово, для будь-якого особистого використання.

3. Музеї зберігають первинний фактичний матеріал для отримання нових знань та їхнього поширення

Загальні положення

Музеї безпосередньо відповідають за догляд, дослідження і доступність первинного фактичного матеріалу, який збирається і зберігається в його колекціях.

Первинний фактичний матеріал

3.1. Колекції як первинний фактичний матеріал
Політика музею щодо колекцій повинна чітко визначати важливість колекцій як первинного фактичного матеріалу. Ця політика не повинна бути зорієнтованою лише на поточні інтелектуальні тенденції або нинішнє музейне використання.
3.2. Доступність колекцій
Музеї безпосередньо відповідають за те, щоб колекції і вся пов'язана з ними інформація стали настільки вільно доступними, наскільки це можливо, враховуючи обмеження, які виникають внаслідок дотримання конфіденційності і безпеки.

Музейне колекціонування і дослідження

3.3. Польове колекціонування
Музеї, які здійснюють польове колекціонування, повинні розробити політику, погоджену з академічними стандартами та відповідними національними й міжнародними законами і договірними зобов'язаннями. Польова робота повинна проводитись лише із врахуванням громадської думки, середовищних ресурсів і культурних традицій місцевих громад, як і зусиль зі збагачення культурної і природної спадщини.
3.4. Виняткове колекціонування первинних фактичних матеріалів
У виняткових випадках предмет, який не забезпечений інформацією про своє походження, може бути настільки видатним внеском у пізнання, що його збереження є в інтересах суспільства. Придбання такого предмета для музейної колекції повинно вирішуватись спеціалістами у відповідній галузі із врахуванням національних чи міжнародних інтересів (див. також 2.11).
3.5. Дослідження
Дослідження, які проводяться музейним персоналом, повинні стосуватися місії та мети музею і узгоджуватися з існуючими законними, етичними та академічними традиціями.
3.6. Деструктивний аналіз
При застосуванні руйнівних аналітичних технологій, повна характеристика матеріалу, який аналізується, наслідки аналізу та наступне дослідження, включно з публікаціями, повинні стати частиною цілісного опису об'єкта.
3.7. Людські останки і матеріал сакрального значення
Дослідження людських останків і матеріалу сакрального значення повинно супроводжуватися поведінкою, сумісною з професійними стандартами і з огляду на інтереси і вірування громади, етнічних чи релігійних груп людей, звідки ці об'єкти походять, якщо це заздалегідь відомо (див. також 2.5; 4.3).
3.8. Збереження прав на матеріали дослідження
Коли музейний персонал готує матеріали для презентації або документує польові дослідження, повинна існувати чітка угода між ним і музеєм стосовно всіх прав щодо таких робіт.
3.9. Обізнаність з обов'язком ділитися інформацією
Музейники зобов'язані ділитися своїми знаннями і досвідом з колегами, науковцями і студентами з відповідних спеціальностей. Вони повинні поважати і визнавати своїх наставників та передавати ті здобутки у технологіях і досвіді, які можуть бути корисними для інших.
3.10. Співпраця між музеями та іншими установами
Музейний персонал повинен визнавати і схвалювати необхідність співпраці та консультацій між установами, які мають подібні інтереси і практику колекціонування. Зокрема, це стосується інституцій вищої освіти та інших установ, де внаслідок дослідницької діяльності можуть створюватись важливі колекції, які не мають перспектив надійного довгострокового збереження.

4. Музеї забезпечують можливості для оцінювання, пізнання та управління природною і культурною спадщиною

Загальні положення

Музеї мають важливий обов'язок розвивати їхню освітню роль і долучати до музейної аудиторії місцеві громади або групи населення, які вони обслуговують. Взаємодія з різними верствами суспільства і презентація їхньої спадщини є складовою частиною освітньої ролі музею.


Експозиція і виставка

4.1. Експозиції, виставки та спеціальні дії

Експозиції і виставки, фізичні чи електронні, повинні узгоджуватися з визначеним призначенням, політикою і спрямованістю музею. Вони не повинні компрометувати ані якість, ані належний догляд за колекціями та їх збереження.
4.2. Презентація виставок
Музеї повинні гарантувати, що інформація, яка представлена на експозиції і виставках, є науково обґрунтованою, точною і викликає відповідне розуміння представлених груп експонатів чи поглядів.
4.3. Виставка чутливого матеріалу
Людські останки і матеріали сакрального значення повинні експонуватись у стилі відповідному професійним стандартам, із врахуванням інтересів і поглядів членів місцевих громад, етнічних або релігійних груп, якщо відомо звідки ці об'єкти походять. Їх необхідно представляти з великим тактом і повагою до почуттів людської гідності, притаманної всім людям.
4.4. Вилучення з публічної експозиції
Прохання про вилучення з публічної експозиції людських останків або матеріалу сакрального значення від громад, звідки ці об'єкти походять, повинні розглядатися без зволікання, з повагою і чуйністю. Прохання про повернення такого матеріалу повинні розглядатися таким самим чином. Музейна політика повинна чітко визначити процедуру відповіді на такі прохання.
4.5. Експонування матеріалу нез'ясованого походження
Музеї повинні уникати експонування або використання іншим чином матеріалу проблематичного чи невідомого походження. Вони повинні усвідомлювати, що використання такого матеріалу сприяє незаконній торгівлі культурними цінностями.

Інші ресурси

4.6. Публікації
Інформація, яка публікується музеями, у будь-якому випадку, повинна бути точною, науково обґрунтованою і відповідальною по відношенню до суспільства або поглядів, які представляються. Музейні публікації не повинні компрометувати стандарти установи.
4.7. Репродукції [відтворення]
Музеї повинні оберігати ідентифікацію оригіналу, коли з нього виготовляються муляжі, моделі, репродукції або копії предметів колекції. Всі такі копії завжди потрібно позначати як факсиміле.

5. Музеї володіють ресурсами, які надають можливості їх використання для інших громадських послуг та отримання прибутку

Загальні положення

Музеї мають значний спектр спеціалізованих послуг і фізичних ресурсів, які мають набагато ширше застосування, ніж у самому музеї. Це може призводити до збільшення використання його ресурсів або постачання послуг внаслідок розширення музейної діяльності. Все це потрібно організовувати таким чином, щоб не компрометувати визначеного призначення музею.

Ідентифікаційні послуги

5.1. Ідентифікація об'єктів, придбаних незаконним або забороненим шляхом
У випадках, коли музеї забезпечують експертні послуги, вони в жодному разі не повинні діяти таким чином, що може бути розцінено як отримання прибутку від такої діяльності, безпосередньо чи опосередковано. Інформація щодо ідентифікації і встановлення автентичності об'єктів, які достовірно чи за припущенням незаконно або забороненим шляхом придбані, передані, імпортовані чи експортовані, не повинна розголошуватись, доки про це не будуть повідомлені відповідні органи влади.
5.2. Встановлення автентичності і цінності (оцінка)
Встановлення цінності може проводитись з метою страхування музейних колекцій. Грошова оцінка інших об'єктів повинна здійснюватись лише на прохання інших музеїв, державних або інших офіційних органів. Однак, якщо музей сам є спадкоємцем певного майна, то потрібно проводити незалежну оцінку таких об'єктів або зразків.

6. Музеї тісно співпрацюють з громадами, звідки походять музейні колекції, і яких вони обслуговують.

Загальні положення

Музейні колекції відображують культурну і природну спадщину громад, які є джерелом їхнього походження. Як такі, ці колекції мають вищий статус, ніж звичайне майно, і можуть бути причетними до ознакування національної, регіональної, локальної, етнічної, релігійної або політичної ідентичності. Тому важливо, щоб музейна політика була чутливою до таких ситуацій.

Походження колекцій

6.1. Співпраця
Музеї повинні сприяти використанню знань, документації і колекцій спільно з музеями і культурними організаціями тих країн і громад, звідки ці матеріали походять. Необхідно шукати можливості розвитку партнерства з музеями тих країн чи територій, які втратили значну частину своєї спадщини.
6.2. Повернення культурних цінностей
Музеї повинні бути готовими розпочати діалог щодо повернення культурних цінностей країні або народу, звідки вони походять. Це повинно відбуватися в неупередженій формі, ґрунтуватись на наукових, професійних та гуманітарних принципах, враховувати місцеве, національне та міжнародне законодавство, з наданням переваги дії на урядовому або політичному рівні.
6.3. Відновлення прав на культурні цінності
Коли країна або народ прагнуть відновити права на об'єкт або зразок, стосовно яких можна довести, що вони експортовані або іншим чином передані з порушенням положень міжнародних або національних конвенцій і є частиною культурної або природної спадщини цієї країни чи народу, музей, якого це стосується, повинен робити негайні і відповідальні кроки щодо співпраці з їх повернення, якщо він має законні повноваження на такі дії.
6.4. Культурні об'єкти з окупованої країни
Музеї повинні утримуватися від купівлі або придбання культурних об'єктів з окупованої території і поважати у повній мірі всі закони і конвенції, які регулюють імпорт, експорт і передавання культурних або природних матеріалів.

Повага до громад, які обслуговуються

6.5. Сучасні громади
Якщо діяльність музею торкається сучасної громади або її спадщини, придбання повинні робитися лише на підставі узгодженої взаємної домовленості, без зловживань щодо власника чи інформаторів. Визначальним має бути повага до побажань цієї громади.
6.6. Фінансування з активів громад
Коли ведеться пошук фінансового забезпечення діяльності музею із джерел, якими користуються сучасні громади, інтереси останніх не повинні від цього потерпати (див. 1.10).
6.7. Використання колекцій, що походять від сучасних громад
Музейне використання колекцій, що походять від сучасних громад, потребує поваги до людської гідності та традицій і культур, які використовують такий матеріал. Такі колекції повинні використовуватися для сприяння добробуту людей, соціальному розвитку, толерантності і взаємоповаги шляхом захисту полісоціальної, багатокультурної і багатомовної виразності (див. 4.3).
6.8. підтримка громадських організацій
Музеї повинні створити сприятливе оточення для підтримки суспільством (наприклад, Друзі музеїв та інші організації підтримки), визнавати його внесок у діяльність музею і сприяти гармонійним стосункам між громадою і музейним персоналом.

7. Музеї діють у правовому полі

Загальні положення

Музеї повинні повністю дотримуватися міжнародного, регіонального і місцевого законодавства та зобов'язань за угодами. Крім того, керівний орган музею повинен виконувати усі взяті на себе зобов'язання, які стосуються різних аспектів діяльності музею або його колекцій.

Легальна структура

7.1. Національне і місцеве законодавство
Музеї повинні дотримуватися усіх національних і місцевих законів та поважати законодавство інших країн, яке має вплив на їхню діяльність.

7.2. Міжнародне законодавство
Музейна політика повинна у повній мірі визнавати міжнародне законодавство, яке взято за стандарт у положеннях Кодексу музейної етики від ICOM:
o Конвенція про захист культурних цінностей в умовах озброєного конфлікту ("The Hague Convention" Перший протокол, 1954 р., і Другий протокол, 1999 р.);
- Конвенція про засоби заборони і запобігання незаконному імпорту, експорту і передавання права власності на культурне майно (ЮНЕСКО, 1970 р.);
- Конвенція щодо міжнародної торгівлі видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (Вашингтон, 1973 р.);
- Конвенція про біологічну різноманітність (UN, 1992 р.);
- Конвенція щодо вкрадених і незаконно експортованих культурних об'єктів (UNIDROIT, 1995 р.);
- Конвенція про захист підводної культурної спадщини (ЮНЕСКО, 2001 р.);
- Конвенція про охорону духовної культурної спадщини (ЮНЕСКО, 2003 р.).

8. Музеї діють професійним чином

Загальні положення

Музейні працівники повинні дотримуватися загальноприйнятих стандартів і законів та захищати честь і гідність своєї професії. Вони повинні убезпечити відвідувачів від виявів протиправної або неетичної професійної поведінки. Кожна слушна нагода повинна використовуватися ними для інформування і просвіти публіки стосовно завдань, намірів і прагнень представників музейної професії з метою кращого розуміння аудиторією внеску музеїв у розвиток суспільства.

Професійна поведінка

8.1. Обізнаність з чинним законодавством
Усі музейні працівники повинні бути добре обізнаними з чинними нормами міжнародного, національного і місцевого законодавства та умовами їх застосування. Вони повинні уникати ситуацій, які могли би тлумачитися як недостойна поведінка.
8.2. Професійна відповідальність
Музейні працівники мають зобов'язання дотримуватись політики і правил внутрішнього розпорядку установи, в якій вони працюють. Однак вони повинні належним чином протистояти діям, які заздалегідь усвідомлюються як шкідливі для музею, іміджу музейної професії або не відповідають нормам музейної етики.
8.3. Професійна поведінка
Лояльність до колег і до свого музею є важливою професійною нормою поведінки, яка повинна базуватися на відданості фундаментальним принципам етики, що стосуються музейної професії загалом.
Ці принципи повинні відповідати положенням Кодексу музейної етики від ICOM і враховувати будь-які інші кодекси або документи, які мають відношення до музейної справи.
8.4. Відповідальність за суспільно важливу і наукову інформацію
Музейні працівники повинні сприяти дослідженню, збереженню і використанню інформації, яка міститься у колекціях. Тому вони мають утримуватись від будь-яких дій або створення ситуацій, які могли б призвести до втрати цих суспільно важливих та наукових даних.
8.5. Незаконна торгівля
Музейні працівники не повинні сприяти незаконному передаванню або торгівлі природними чи культурними цінностями, безпосередньо чи опосередковано.
8.6. Конфіденційність
Музейні працівники повинні захищати конфіденційну інформацію, отриману протягом своєї праці. Крім того, інформація про предмети, які надходять до музею для ідентифікації, є конфіденційною і не повинна публікуватися або передаватися до будь-якої іншої установи чи то до особи без спеціального на те дозволу власника.
8.7. Безпека музею та його колекцій
Інформація про заходи і засоби безпеки музею або приватних колекцій і місць їх розміщення, які відвідуються протягом виконання офіційних обов'язків, повинна зберігатися музейним персоналом суворо конфіденційно.
8.8. Виключення із зобов'язань щодо конфіденційності
Конфіденційність є підпорядкованою законному обов'язку допомагати поліції або іншим компетентним органам у розслідуванні ймовірно викраденого, незаконно придбаного або нелегально переданого майна.
8.9. Особиста незалежність
В той час, як працівники музейної професії мають право на особисту незалежність у своїх діях, вони повинні усвідомлювати, що їхні приватні інтереси чи бізнес не можуть бути повністю відокремлені від установи, в якій вони працюють.
8.10. Професійні взаємовідносини
працівники музейної професії вступають у робочі стосунки з багатьма іншими працівниками як у музеї, де вони працюють, так і поза його межами. Від них очікується ефективне і висококваліфіковане надання цим працівникам своїх професійних послуг.
8.11. Професійні консультації
Професійна відповідальність вимагає звертатися за консультаціями до колег у музеї чи поза його межами, якщо експертиза в музеї є недостатньою для забезпечення прийняття обґрунтованого рішення.

Конфлікти інтересів

8.12. Дарунки, послуги, позики або інша персональна допомога
Музейні працівники не повинні отримувати дарунки, послуги, позики або іншу персональну допомогу, які можуть пропонуватися їм у зв'язку з їхніми обов'язками щодо музею. Іноді, професійна ввічливість може допускати дарування і отримання дарунків, але це завжди повинно відбуватися від імені музею.
8.13. Зовнішнє винаймання або інтереси бізнесу
Музейні працівники, незважаючи на право на особисту незалежність у своїх діях, повинні усвідомлювати, що будь-який їхній приватний бізнес чи професійний інтерес не може бути цілком відокремленим від організації, в якій вони працюють. Вони не повинні винайматися за плату або брати участь у діяльності сторонніх організацій, які є у конфлікті з інтересами музею або можуть розглядатися як такі.
8.14. Торговельні операції стосовно об'єктів природної або культурної спадщини
Музейні працівники не повинні брати безпосередню чи опосередковану участь у торговельних операціях (купівля чи продаж з метою отримання прибутку) стосовно об'єктів природної або культурної спадщини.
8.15. Стосунки з торговцями (ділерами)
Музейні працівники не повинні приймати жодного дарунку, виявів гостинності або винагороди у будь-якій формі від ділера, аукціоніста або іншої особи як стимулу для купівлі чи розпорядження музейними предметами, або для прийняття якоїсь офіційної акції чи утримання від неї. Більш того, професіонал-музейник не повинен рекомендувати якогось певного ділера, аукціоніста або оцінника будь-кому з музейної аудиторії.
8.16. Приватне колекціонування
Музейні працівники не повинні конкурувати зі своєю установою ані у придбанні предметів музейного значення, ані у будь-якій особистій діяльності, спрямованій на колекціонування. Між музейним працівником і керівництвом музею повинна бути укладена угода стосовно будь-якого приватного колекціонування, якої треба ретельно дотримуватись.
8.17. Використання назви і логотипу ICOM
Назву організації, її акронім або логотип бажано не використовувати для реклами будь-якої прибуткової операції або ознакування продукції.
8.18. Інші конфлікти інтересів
У разі виникнення будь-якого іншого конфлікту інтересів між фізичною особою і музеєм, музейні інтереси під час його розв'язання повинні переважати.

Переклад з англійської І.Б. Коновалової і О.С. Климишина за рекомендацією ICOM з видання: „ICOM code of ethics for museums". - Paris: „The Sans", 2006. - 16 p.

Кодекс видрукуваний: "Наукові записки Державного Природознавчого музею". Випуск № 23. Львів, 2007. с. 3-16

Міжнародний Фонд "Україна 3000":
Український центр музейної справи

За матеріалами сайту Музейний простір України:
Громадська організація „Український центр розвитку музейної справи" зареєстрована у березні 2006 р. Центр діє у тісному партнерстві з Міжнародним благодійним фондом „Україна 3000".
Головним завданням Центру є мобілізація інтелектуального ресурсу музейної спільноти для вирішення системних проблем музейної сфери. До пріоритетних напрямків діяльності організації входять такі:
- Моніторинг подій у музейній галузі;
- Проведення цільових досліджень стану музейної системи;
- Реалізація інформаційних проектів;
- Організація публічних дискусій щодо музейної проблематики (конференцій, круглих столів, семінарів тощо);
- Сприяння розвитку кадрового потенціалу музеїв, підтримка найкращих працівників;
- Вивчення, поширення і впровадження передових управлінських моделей і технологій в музейну практику України;
- Підготовка експертних рекомендацій, проектів нормативних актів з подальшим поданням до відповідних державних органів;
- Налагодження міжнародних контактів та інші.

Правління УЦРМС:
Копитько Олексій Вікторович, Голова Правління
Піоро Владислав Ігорович
Кареліна Тетяна Олександрівна
Згідно Статуту організації та Положення про членство в УЦРМС, асоційованим членом Центру з правом дорадчого голосу можуть стати дієздатні особи незалежно від громадянства і місця проживання, які є музейними працівниками чи викладачами у галузі музеєзнавства і суміжних дисциплін, аспірантами або студентами відповідних спеціальностей, які зацікавлені у розвитку музейної справи та участі в діяльності Центру.
Особа, яка бажає стати членом Центру, має надіслати або подати особисто до Правління організації такі документи:
1) заяву на ім'я голови Правління Центру з проханням прийняти у члени Центру;
2) коротку біографічну довідку, в якій мають бути обов'язково зазначені число, місяць, рік народження, місце постійного проживання, місце роботи, посада, коло професійних зацікавлень, найбільші професійні досягнення, контакти (адреса для кореспонденції, телефон, якщо є - e-mail) тощо;
3) копію квитанції про сплату членських внесків;
4) 2 кольорових фото (3Х4 см) для членського квитка.
Розмір внеску для асоційованих членів - 30 грн. на рік.
До складу Центру також можуть входити почесні члени. Статус почесного члена може бути наданий особі або організації, яка зробила значний благодійний внесок на підтримку діяльності організації.
Правління Центру розглядає заяви на вступ до Центру у третій декаді кожного календарного місяця.
Банківські реквізити УЦРМС:
Отримувач:
ГО "Український центр розвитку музейної справи"
Код ЄДРПОУ - 34048511
Р/р 26005301003481
Банк отримувача:
АКБ „Трансбанк", МФО 300089
Призначення платежу:
членські внески або благодійна допомога
Координати:
вул. Боричів Тік, 22-А, м. Київ, 04070
Тел. (044) 537-66-95
Факс (044) 467-67-83
E-mail: mail@prostir.museum

Всеукраїнська акція "Музейна подія року"

Міжнародний фонд "Україна 3000" (Голова Наглядової Ради - Катерина Ющенко) спільно з Українським центром розвитку музейної справи та Національною телекомпанією України в 2008 році провели Третю Всеукраїнську програму "Музейна подія року".
У рамках цієї програми планувалося виділити найбільші досягнення та найголовніші проблеми, які стали визначальними з точки зору ставлення суспільства до музеїв і музейної справи у 2007 р.
До Українського центру розвитку музейної справи від різних українських музеїв надійшли 24 заявки, а саме:

1. Щорічна виставка "Українська традиційна іграшка та лялька", Музей народної архітектури та побуту НАНУ, Національний музей Тараса Шевченка.

2. Проект "110 років саду Чехова", Дім-музей А.П. Чехова у Ялті, протягом 2007 р.

3. Відкриття Літературного музею Уласа Самчука (відділ Рівненського обласного краєзнавчого музею), лютий 2007 р.

4. Виставка "Подільський народний костюм"з нагоди 75-ї річниці від часу заснування Вінницької області. Вінницький краєзнавчий музей, лютий - березень 2007 р.

5. Відкриття Музею "Будинок Генерального судді Василя Кочубея" у складі Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця", березень 2007 р.

6. Виставка "Живописна симфонія Миколи Глущенка", Дніпропетровський художній музей, березень 2007 р.

7. Виставка творів І.К. Айвазовського у Київському музеї російського мистецтва, 9 березня - 17 квітня 2007 року

8. Науково-практична конференція "Сєдовські читання - 2007", присвячена 130-річному ювілею з дня народження дослідника, організатора І російської експедиції до Північного полюсу Георгія Сєдова, 5-6- травня 2007 р., Музей Г.Я. Сєдова (смт. Сєдове Новоазовського району Донецької області).

9. Надання статусу національного музею "Київська фортеця", Указ Президента України від 3 травня 2007 р.

10. Відкриття картинної галереї Петра Оссовського "Світ і Вітчизна", Кіровоградський обласний художній музей 18 травня 2007 року.

11. Відкриття Бердянського художнього музею імені І.І. Бродського у новому приміщенні, червень 2007 р.

12. Відкриття після ремонтних робіт експозиції Музею історії запорізького козацтва, Національний заповідник "Хортиця", 2007 р.

13. Виставка "Три R: Rетроспектива Rеставрації Rаритетів". Харківська муніципальна галерея, філія Національного науково-досліджного реставраційного центру України, червень 2007 р.

14. Виставка "А.І. Куїнджі та його учні" у рамках проекту "Скарби музеїв Криму", Асоціація заповідників та музеїв Криму (з 2004 р.), жовтень 2007 р. - травень 2008 р. в музеях Сімферополя, Севастополя, Бахчисарая.

15. Виставка ікон "Да всі єдино будуть", Національний музей у Львові імені Андрія Шептицького, червень 2007 р.

16. Виставка "Повернені з забуття" (твори з порцеляни та фаянсу ХVІІІ-ХІХ ст., що були відреставровані у 1998-2007 рр.). Музей українського народного декоративного мистецтва (Київ), липень 2007 р.

17. Акція "Ніч в музеї", вересень 2007, у рамках святкових заходів з нагоди ювілею Шевченківського району у м. Києві.

18. Виставка "REFLECTION", PinchukArtCentre (Київ), жовтень 2007 р. - лютий 2008 р.

19. Відкриття виставки "Військова слава України" (з колекції Олексія Шереметьєва), Музей культурної спадщини (Київ), листопад 2007 р.

20. Виставка офортів Пабло Пікассо з серії SUITE VOLLARD, Національний художній музей України 27 листопада - 16 грудня 2007 р.

21. Виставка "Україна пам'ятає. Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу". Український дім, листопад-грудень 2007 р.

22. Виставка творів закарпатських художників з фондів Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая "Барви Карпат", Волинський художній музей (м. Луцьк), листопад 2007 р. - лютий 2008 р.

23. "Військова символіка України" Центральний музей збройних сил України (Київ) 30 листопада 2007 - 1 березня 2008 р.

24. Благодійний музейний проект "Різдвяна казка", Музей історії Києва, Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського, 27 грудня 2007 р. - 19 січня 2008р.

Підсумки Третьої Всеукраїнської акції "Музейна подія року" та Четвертої Програми підтримки музейних працівників

21 травня 2008 року Український центр розвитку музейної справи разом із Міжнародним благодійним фондом "Україна 3000" підвів підсумки та нагородив переможців Третьої Всеукраїнської акції "Музейна подія року" та Четвертої Програми підтримки музейних працівників. У заході, який відбувся у приміщенні клубу "ARENA ENTERTAINMENT", взяли участь Голова Наглядової ради Фонду "Україна 3000" пані Катерина Ющенко, Голова Правління Фонду Олександр Максимчук, Голова Наглядової ради ЗАТ "Мандарин Плаза" Вагіф Алієв, музейні працівники, представники Українського центру розвитку музейної справи, Національної телекомпанії України та Фонду "Україна 3000".

Під час заходу були відзначені найцікавіші та найбільш резонансні проекти вітчизняних музеїв, реалізовані у 2007 році, представлені учасники Програми підтримки музейних працівників на 2008-2009 роки, а також підведені підсумки першого етапу акції "П'ятизірковий музей". Традиційно, вже третій рік поспіль, меценатом проекту виступає ЗАТ "Мандарин Плаза".

Виступаючи перед присутніми, пані Катерина Ющенко привітала всіх із Міжнародним днем музеїв, який відзначався 18 травня. Вона підкреслила, що збереження культурної спадщини України шляхом підтримки вітчизняних музеїв є одним з головних пріоритетів Фонду "Україна 3000". Пані Катерина відзначила високий професійний рівень українських музейників та їхню відданість своїй справі.

За словами Катерини Ющенко, усі труднощі музейної галузі можна подолати, якщо об'єднати зусилля громади задля підтримки українських музеїв. "В інших країнах світу вважається надзвичайно престижним бути "другом музею", долучатися до його роботи, - сказала вона. - Нам хотілося б, щоб це стало модним в Україні. Щоб громада сама, не чекаючи підтримки держави, визначала, яку саме спадщину і в якому стані ми залишаємо нашим нащадкам". Пані Катерина підкреслила, що "кожного року в Україні збільшується кількість людей та компаній, які вважають підтримку українських музеїв своєю справою".

Також пані Катерина Ющенко розповіла про існуючі та нові програми, що їх Фонд "Україна 3000" та Український центр розвитку музейної справи реалізують у рамках програми "Розвиток музейної справи", зокрема - створення музейної бібліотеки та проект "П'ятизірковий музей".

Окрім того, пані Катерина наголосила, що представники музеїв, громадських організацій, держави "повинні почати працювати над тим, щоб наші музеї були доступними для людей з обмеженими можливостями". Переможців Третьої Всеукраїнської акції "Музейна подія року" та Четвертої Програми підтримки музейних працівників вітали та нагороджували пані Катерина Ющенко, Олександр Максимчук та Вагіф Алієв.


Гості заходу також мали можливість ознайомитися з літературою з фондів Музейної бібліотеки, що створюється при Українському центрі розвитку музейної справи. Зокрема, були представлені вітчизняні та зарубіжні видання з різних питань музейної роботи, що були придбані протягом 2007 року коштом мецената проекту - ЗАТ "Мандарин Плаза".

Отже, переможцями ІІІ Всеукраїнської акції "Музейна подія року" стали:

Номінація "Музейна подія року - 2007" :
І місце - не призначалося
ІІ місце - виставка творів І. К. Айвазовського у Київському музеї російського мистецтва, 9 березня - 17 квітня 2007 року
ІІ місце - виставка "REFLECTION", PinchukArtCentre (Київ), жовтень 2007 року - лютий 2008 року.
ІІІ місце - відкриття Бердянського художнього музею імені І. І. Бродського у новому приміщенні, червень 2007 року.

Спеціальна відзнака оргкомітету "Збереження історичної пам'яті" - всеукраїнський виставковий проект "Розсекречена пам'ять" (Служба безпеки України).
Спеціальна відзнака оргкомітету "Збереження історичної пам'яті" - щорічна виставка "Українська традиційна іграшка та лялька" (Національний музей Тараса Шевченка, Музей народної архітектури і побуту НАНУ. Куратор - Олексій Доля).
Спеціальна відзнака оргкомітету "Примноження музейних традицій" - комплекс заходів з нагоди святкування 100-річчя Львівської галереї мистецтв.

У рамках Програми підтримки музейних працівників на 2008-2009 роки матеріальну допомогу у розмірі 4 500 гривень у червні 2008 року (з можливістю повторного призначення у такому ж обсязі у січні 2009 року) отримають:

1. Банцекова Ганна Євгенівна, Львівська галерея мистецтв.
2. Білан Юрій Олександрович, Музей історичних коштовностей України (м. Київ).
3. Білошапка Василь Вікторович, Олександрівський районний краєзнавчий музей (смт. Олександрівка, Кіровоградська обл.).
4. Гнєдашев Віктор Миколайович, Якимівський районний історико-краєзнавчий музей (смт. Якимівка, Запорізька обл.).
5. Головачова Алла Георгіївна, Дім-музей А.П. Чехова в Ялті (АР Крим).
6. Дарчик Світлана Василівна, Науково-дослідний центр вивчення спадщини Острозької академії (м. Острог, Рівненська обл.).
7. Мороз Василь Іванович, Музей етнографії і побуту села Саджава (Богородчанський район, Івано-Франківська обл.).
8. Петрик Тетяна Петрівна, Музей історії с. Саварка (Богуславський район, Київська обл.).
9. Сауленко Людмила Лук'янівна, Одеський музей західного і східного мистецтва.
10. Сохацький Михайло Петрович, Борщівський обласний комунальний краєзнавчий музей (м. Борщів, Тернопільська обл.).


Також у рамках Програми підтримки музейних працівників на 2008-2009 роки разову матеріальну допомогу у розмірі 600 гривень отримають:

1. Кокшайкін Микола Герасимович, Шосткинський державний краєзнавчий музей (Сумська обл.).
2. Кудряшов Гліб Олексійович, Музей народної артистки України, Героя України Раїси Кириченко (м. Полтава).
3. Лишега Лілія Богданівна, Музей історії м. Тисмениця ім. Степана Гаврилюка (Івано-Франківська обл.).
4. Олещук Ігор Андрійович, Тернопільський обласний краєзнавчий музей.
5. Ральченко Ірина Григорівна, Чернігівський обласний художній музей.
6. Савак Богдан Маркіянович, Денисівський краєзнавчий музей (Козівський район, Тернопільська обл.).
7. Стецько Віра Іллівна, Тернопільський обласний краєзнавчий музей.
8. Тупик Сергій Володимирович, Державний історико-культурний заповідник м. Путивля (Сумська обл.).
9. Шепа Іван Іванович, Музей Берегівщини (Закарпатська обл.).

"Музейна подія року" - спільний проект Українського центру розвитку музейної справи, Міжнародного благодійного фонду "Україна 3000" та Національної телекомпанії України. Проект був започаткований у 2006 році з метою привернення уваги громадськості до найважливіших подій і тенденцій у вітчизняній музейній галузі, а також стимулювання музейних колективів до якнайширшої презентації своїх проектів. У змаганні на звання кращої в 2007 році взяли участь 24 музейні події з різних регіонів України. Переможці акції визначалися шляхом голосування близько 100 експертів, серед яких - журналісти, музейні працівники, громадські діячі тощо. Призовий фонд акції складає 50 тисяч гривень.

Програма підтримки музейних працівників - спільний проект Міжнародного благодійного фонду "Україна 3000" та Українського центру розвитку музейної справи, ініційований у 2005 році. Головна мета програми - підтримати шляхом надання благодійної допомоги тих фахівців, які своєю діяльністю перетворюють музей на центральний елемент культурного простору в регіоні, працюють для суспільства, сприяють популяризації культурного надбання, що зберігається у музеї. Протягом чотирьох років матеріальну підтримку у рамках Програми отримали десятки музейників з різних куточків України. Загальна сума виплат протягом 2005-2007 років становила близько 300 тисяч гривень. На цьогорічну програму заявки подали 45 музейників з різних регіонів України.

Акція "П'ятизірковий музей" ініційована Українським центром розвитку музейної справи та Фондом "Україна 3000" у квітні 2008 року. Головним завданням цієї акції-конкурсу є показати, як бачить українські музеї пересічний український відвідувач. Для цього спеціальний кореспондент інтернет-порталу "Музейний простір України" протягом квітня й першої половини травня 2008 року інкогніто, як звичайний відвідувач, відвідав більше тридцяти київських музеїв. Підкреслимо, мова не йшла про порівняння музеїв за якістю експозицій, змістом колекцій, характером наукової роботи тощо. Кожен музей є неповторним, із унікальною й самодостатньою колекцією, невід'ємною складовою національної культурної спадщини. Організатори мали на меті привернути увагу музейної спільноти та широкої аудиторії виключно до одного з аспектів музейної діяльності - роботі із громадськістю, адже це є ознакою життєспроможності музейних комплексів, запорукою їхнього розвитку.

Акція "П'ятизірковий музей"

Уявити собі сучасну культуру без музеїв просто неможливо. Так само, як неможна уявити собі освіченої людини, що взагалі не відвідує музеїв. Це й зрозуміло, адже саме призначення музеїв од самого початку їхнього існування полягає у вивченні, збиранні та збереженні пам'яток духовної та матеріальної культури.
У цьому сенсі українським музеям є чим пишатися! Нашим музейним працівникам протягом всього часу вдавалося зберігати й доносити до людей видатні твори вітчизняного й світового мистецтва, а також значущі досягнення науки й техніки. Додаймо, що раніше відсутність державності та ідеологічний тиск неймовірно ускладнювали цю шляхетну місію. У наш час, зі здобуттям Україною своєї незалежності, багато негараздів було усунуто. Проте з'явилися нові - брак фінансування, старіння інфраструктури, зниження кадрового потенціалу галузі, повальна комерціалізація культури.
Незважаючи на все це, українські музеї вистояли! І це вже особиста заслуга наших музейних працівників, адже щоб залишитися на плаву в такий важкий час, були потрібні безкорисливий ентузіазм і фанатична відданість своїй справі.
Звісно, за таких умов тут не могло обійтися без певних жертв. Саме такою жертвою, на жаль, стала функція роботи з відвідувачем. Функція надзвичайно важлива, адже в самому визначенні музею закладено ще й елемент експозиційності. Тобто мало зібрати й зберегти певні експонати, треба ще вміти їх відповідно показати! Хай там як, але музей - це передусім культурно-освітній заклад. Його відвідування має піднімати загальний культурний рівень людини, заохочувати її до самовдосконалення. І ця ділянка в багатьох наших музеїв явно накульгує.
Звичайно, це можна виправдати важким станом більшості наших музеїв та падінням рівня культури в пересічних українців. "Тут хоча б якось дати собі раду!", - напевно, скажуть деякі музейні працівники. Дякуйте, мовляв, що в наш буремний час музеї хоча б просто працюють. У цьому є певна рація, але висновок лишається незмінним і наразі не зовсім втішним - у цьому напрямку багатьом українським музеям треба наполегливо працювати.
Зрештою, музеї працюють передусім для відвідувачів, а вони ж бо не винні в музейних негараздах - людина приходить до музею з метою долучитися до високого мистецтва або ж поглибити свої знання з якоїсь галузі, тому одним з головних завдань музейних працівників є створення умов для цього.
Щоб перевірити, як же наші музеї працюють зі своїми відвідувачами Міжнародний благодійний фонд "Україна 3000" спільно з Українським центром розвитку музейної справи провели акцію "П'ятизірковий музей".
Кількість зірок у готелів показує їхню якість, а це, передусім, характеризує ставлення до своїх клієнтів. Чому б - звісно, умовно - не застосувати цю систему і до музеїв?
Головним завданням цієї акції-конкурсу - показати, як бачить українські музеї пересічний український відвідувач. А почати цей свого роду тест-драйв, якщо говорити вже автомобільною мовою, було вирішено, звичайно ж, зі столиці нашої держави - з міста Києва. Саме в Києві налічується найбільша кількість музеїв серед усіх українських міст, саме тут зберігаються найцінніші колекції, що притягують найбільше туристів. Та й близькість київських музеїв до головних державних інституцій країни теж багато що означає. Одне слово, стан київських музеїв має бути вельми показовим для всієї країни. Згодом планується провести такі самі акції й у інших українських містах.

Отже, критерії.

1. Загальний інформаційний супровід, презентація, доступність:
- місце розташування (і як туди діставатися);
- наявність і якість веб-сайту;
- наявність спеціальних рекламно-інформаційних кампаній, присутність в інформаційному просторі;
- спеціальні акції;
- режим роботи;
- вартість квитка та екскурсій; наявність абонементів;
- буклети та інша інформативна продукція;
- сувеніри.

2. Інфраструктура:
- загальний стан приміщення;
- наявність кондиціонування;
- наявність і стан туалетів;
- наявність і якість закладів харчування;
- наявність гардеробу, камери схову;
- наявність паркування;
- наявність пристроїв, що забезпечують доступність для інвалідів.

3. Експозиція:
- загальний вигляд;
- асортимент екскурсій;
- мовне розмаїття;
- наявність аудіо-гідів;
- можливості фото- і відеозйомки;
- інтерактив (спеціальні акції, пристрої);
- наявність вказівників, логістика пересування відвідувача без екскурсовода;
- якість персоналу (загальний вигляд, манера спілкування).

4. Робота з аудиторією:
- наявність роздаткових матеріалів;
- системна робота з публікою (просвітницько-виховні програми для дітей, дорослих, сімейні програми; лекції, гуртки тощо).

5. Формування кола друзів музею:
- залучення ЗМІ;
- спонсори і меценати;
- мережа клубів симпатиків музею.

6. "Фішки" музею (його специфіка, чим він відрізняється від інших).

7. "Бренд музею" (комплексна характеристика, яка складається на підставі сприйняття всього розмаїття характеристик музею або свідомо формується командою музею).

Звісно, ми виходимо з того, що всі ці речі мають бути помітні для кожного відвідувача -- він не мусить вишукувати їх, використовуючи для цього всю свою спритність і допитливість. Також ми пропонуємо всім охочим взяти участь у остаточному формуванні списку цих критеріїв. Тож, будь ласка, надсилайте нам свої пропозиції.
Для проведення акції було відібрано тридцять київських музеїв, які є найбільш відвідуваними й найбільш знаними серед киян і гостей столиці:

1. Національний музей Тараса Шевченка
2. Національний художній музей України
3. Національний музей історії України
4. Національний музей літератури
5. Національний науково-природничий музей НАН України
6. Меморіальний комплекс "Український державний музей Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр."
7. Національний музей медицини України
8. Національний музей "Чорнобиль"
9. Національний заповідник "Софія Київська"
10. Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків
11. Київський музей російського мистецтва
12. Музей однієї вулиці
13. Літературно-меморіальний музей Булгакова
14. Музей народної архітектури та побуту України (в Пирогові)
15. Музей Гетьманства
16. Історико-меморіальний музей М. Грушевського
17. Водно-інформаційний центр
18. Музей видатних діячів української культури (Лесі Українки, М. Лисенка, П. Саксаганського, М. Старицького)
19. Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського
20. Український центр народної культури "Музей Івана Гончара"
21. Музей історичних коштовностей України
22. Музей народного декоративного мистецтва
23. Музей театрального, музичного та кіномистецтва
24. Музей книги і друкарства України
25. Центральний музей Збройних Сил України
26. Аптека-музей
27. Державний музей іграшки
28. Музей сучасного образотворчого мистецтва України
29. "Пінчук-Арт-Центр"
30. Міський музей "Духовні скарби України"
31. Національний історико-архітектурний музей-пам'ятка "Київська фортеця"

Владислав Журба, редактор порталу "Музейний простір України"
(В ході проведення Акції кількість музеїв, учасників Акції, збільшилася.)

Акція "П'ятизірковий музей": київський етап завершено

Закінчився більш ніж півторамісячний марафон під трохи химерною на позір назвою "П'ятизірковий музей". Позаду залишилися гострі дискусії в пресі та серед власне музейників, а також оголошення переможців. Попереду … багато міркувань про різні речі, які, говорячи мовою шкільного курсу літератури, можна було б окреслити виразом "роль і місце музеїв та музейних працівників у сучасному українському суспільстві". Простіше кажучи, нам ідеться про те, яким саме має бути взірцевий український музей, у якому має бути добре не лише самим його працівникам, а й простим відвідувачам.
Одразу треба зазначити те, про що наголошувалося з самого початку акції, - головною метою організаторів цієї ініціативи було не просто визначити переможців і не порівняти музеї між собою (що в принципі є нездійсненним завданням, адже всі музеї різні). Завданням акції "П'ятизірковий музей" було продемонструвати ситуацію, в якій перебувають наші музеї, з точки зору лишень одного аспекту - роботи з відвідувачем. Це мало слугувати сигналом про початок змін як для самих музейників, так і для державних чиновників від культури. Також нам хотілося донести до громадськості і нагадати, як не дивно, самим музейним працівникам, що музеї передовсім існують не для вузького кола фахівців, а в першу чергу для звичайних людей! Пересічних громадян, якщо хочете.
Акція з самого початку була поза політикою, тому закиди з боку певних ЗМІ в заангажованості організаторів і в їхньому упередженому ставленні до деяких музеїв були геть недоречними. Звісно, оцінка музеїв, яким випало взяти участь у цій ініціативі, не була позбавлена суб'єктивізму. Настільки, наскільки суб'єктивною може бути суддівська оцінка в будь-якому виді змагань. Ми розуміємо, що в усіх бувають важкі дні й важкі часи, і, можливо, комусь не зовсім пощастило - наш спеціальний кореспондент завітав до якихось музеїв саме в такий час.
Також ми знаємо, що всі музеї перебувають у різному становищі - різне підпорядкування, неоднакове фінансування, різні власники (якщо йдеться про приватні структури), різні умови… Все це так! Виносячи свої оцінки, ми також намагалися врахувати й це. Проте лише такою мірою, аби не позбавити акцію елементу змагання, адже без нього вона втрачала б весь свій сенс.
Дозвольте мені провести певну паралель. Усі, здається, люблять дивитися змагання з фігурного катання. І при цьому нікому, за великим рахунком, немає діла до того, що умови тренування українських фігуристів не можна порівняти з умовами, в яких перебувають канадські, американські чи то російські пари. Нікого під час світових чемпіонатів або ж Олімпіад не цікавить, що наші ледве дають собі раду, в той час як інші часто-густо користуються підтримкою держави та потужних спонсорів. І цілком слушно! Адже глядач, без огляду на все, хоче бачити гарне шоу, а судді, в свою чергу мають ставити оцінки за певними критеріями (звичайно, в міру їхнього суб'єктивного розуміння цих критеріїв). Те ж саме відбувалося й з нашим спеціальним кореспондентом - він приходив у музеї, як звичайнісінький відвідувач, якому не треба знати сумні музейні реалії.
Незважаючи на все він, відвідувач, має отримати від музею те, заради чого, власне кажучи, музеї взагалі існують. І крапка.
Чесно кажучи, була в нас, організаторів акції "П'ятизірковий музей", і певна провокаційна мета - підняти на поверхню деякі гострі теми, змусити про них говорити, звернути на них увагу і української громадськості, і працівників музеїв, і високопосадовців.
Що ж до вибору музеїв для участі в нашій акції, то він і справді був частково суб'єктивним. Адже всього охопити було несила, тому ми обмежилися тими музеями, які на наш власний погляд, є найбільш відвідуваними й знаними серед киян та гостей столиці. Після оголошення акції ми додали до списку, за цілком слушними зауваженнями музейників та інших небайдужих до цієї справи людей, два музеї - Київську фортецю та Музей О.С. Пушкіна. Міський музей "Духовні скарби України", на жаль, випав з нашого змагання через своє закриття на ремонт.
У наш бік лунали закиди, що ми, мовляв, навмисне не хочемо долучати до учасників акції Києво-Печерський заповідник. Справді, ми це зробили свідомо. Ми віддаємо належне цьому музеєві - він і справді однин із найбільш популярних серед різних верств населення. І це велике досягнення й величезна заслуга працівників заповідника, які протягом десятиліть зберігали ту безцінну спадщину, що є на теренах Києво-Печерської лаври. Але з точки зору пересічного відвідувача, сама локалізація музейних приміщень у заповіднику є не до кінця зрозуміла. Багато з них упевнено вважають, що Музей книги, Музей коштовностей або Музей декоративно-ужиткового мистецтва (які, до речі, входили до списку оцінюваних) є частиною Києво-Печерського заповідника, що не відповідає дійсності. Отже, тоді не зрозуміло, що ж саме відвідувач має оцінювати - стан бруківки на території Лаври, ремонт церковних стін чи стан інтер'єрів храмів і колишніх монастирських помешкань? Саме з причини труднощів у проведенні процедури оцінювання Києво-Печерський заповідник випав з участі в нашій акції. Проте, ще раз наголошую, організатори високо оцінюють його діяльність.
А тепер про результати акції. Під час підбиття підсумків було вирішено, що в акції не може бути одного переможця - надто вже різні всі учасники. Тому ми розподілили 31 музей на три такі категорії - великі музеї, середні музеї та малі музеї. Навіть за таких умов у нас не вийшло визначити одноосібного переможця кожної категорії.
У першій категорії, "Великі музеї", перше місце поділили Національний музей Великої Вітчизнної війни 1941-1945 рр. та Пінчук-Арт-Центр. Саме ці два музеї задовольнили всі наші критерії - беззаперечні плюси навпроти кожного пункту. Відвідувач, приходячи в ці музеї, просто не може не бути в захваті. Щодо Національного музею ВВВ, то тут із рішенням нашого журі мають погодитися всі - музей просто чудовий у всіх сенсах цього слова. Його працівники щиро люблять свою справу, а кожний відвідувач приречений в ньому на гарне ставлення персоналу, задоволення від екскурсій та катарсис від огляду експозиції.
Я розумію, що поява в переможцях приватного музею сучасного мистецтва напевно викликала бурю емоцій у державних музейників. Проте ще раз нагадую всім незадоволеним про мою аналогію з чемпіонатом фігурного катання! Зрештою, не відзначити Пінчук-Арт-Центр, що відповідає всім вимогам акції, було непростимою несправедливістю та проявом по-справжньому упередженого ставлення. Можна списати наше рішення на провокативність формату самої акції, а можна сприйняти його, як показ певного високого рівня, до якого багатьом музеям треба тягнутися.
У номінації "Середні музеї", також виявилося два переможці - Музей мистецтв імені Богдана й Варвари Ханенків та Музей народного декоративного мистецтва. Музей мистецтв безперечно є одним з найвідоміших (і цілком заслужено!) музеїв Києва. А Музей народного мистецтва вражає не лише своєю світлістю й доглянутістю, а й величезною роботою з відвідувачами.
У категорії "Маленькі музеї" одностайно перемогу здобув Музей однієї вулиці. Тут, здається, коментарі зайві. Музей Михайла Булгакова було відзначено за їхній прекрасний проект "Чаювання на Булгаківській веранді". Тому цей музей також буде відзначено спеціальним заохочувальним призом.
Крім переможців, наше журі відзначило діяльність Музею Грушевського, Національного музею Тарса Шевченка, Національного музею медицини України та Національного музею "Чорнобиль". Проте, як розумієте, всі не можуть бути переможцями.
Ми сподіваємося, що нашу дискусію про те, яким має бути "П'ятизірковий музей" і як цього досягти в наших умовах буде продовжено. Український центр розвитку музейної справи та колектив сайту "Музейний простір України" щиро вдячні всім мученикам за їх участь в полеміці, а також і за критичні зауваги. Ми сподіваємося, що акцію буде продовжено і в інших українських містах.

Владислав Журба, редактор "Музейного простору України"

Звернення до всіх музейників: читати обов'язково!

Здається, після проведення акції „П'ятизірковий музей" деякі музеї на мене, спеціального кореспондента "Музейного простору України", м'яко кажучи, образилися. Доземний уклін редакторові, який все-таки зважив на мої аргументи і не розсекретив мого інкогніто, врятувавши мене від перспективи лінчування або принаймні втикання голок у мою воскову фігурку. А після прочитання того, що про мене - себто про нас - заочно понаписувала деяка преса, мені взагалі захотілося зізнатись у вбивстві Кеннеді. Ну, хоча б голосно-голосно на це все відповісти. Залишається сподіватися, що хтось із них колись сюди зайде і мої слова віртуально почує.
А що, ви думаєте, мені не хотілося, аби перемогли всі? Та якби моя воля, то кожен музей переміг би в якійсь одній номінації - скажімо, „Найкраща екскурсія" або „Найкращий туалетний папір". До речі про туалетний папір! Скільки обурення було вилито саме на цей пункт нашого дослідження - мовляв, музеї окремо, туалети окремо, як можна складати враження про музей після відвідання його туалету, як ми низько впали і т.п. Так от: панове музейники, ви не повірите - ми, ваші відвідувачі, воліли б зосередитися на високому, але це дуже важко робити, схрещуючи ноги і танцюючи на місці! Такий підхід зазвичай практикують у дитячих садках. Та й відвідувачі не будуть ходити в один музей за найкращою експозицією, а в другий - за найкращим персоналом.
Отже, дозволю собі пройтися послідовно по найпоширеніших закидах від деяких розгніваних працівників музеїв, яким із тих чи інших причин не вдалося перемогти у „П'ятизірковому музеї".
Перше: вам тяжко, фінансова скрута не дає як слід проявити усі свої приховані таланти, а працівники і так одержують копійки, їм ще треба подякувати, що вони взагалі погоджуються працювати за такі гроші. Ну, що таке фінансова скрута, нікому додатково пояснювати не треба, тут усе зрозуміло. Але в такому разі набагато чесніше було б на вашому місці відразу розповідати відвідувачам про неї, а не про експозицію, бо все одно, виходить, ви думаєте про брак грошей, а не про велич тих, пам'ять про яких теоретично бережете. Якщо пояснювати простими словами складні речі, то це, либонь, звучатиме так: відвідувач приходить до музею, щоб дізнатися більше про його експозицію, і платить за цю послугу запропоновану ціну, а ви за ці гроші надаєте йому сплачену послугу. Якщо його не влаштовує ціна, він просто не буде вашим відвідувачем, але якщо він прийняв правила, то й ви маєте їх дотримуватися. А якщо тягар виконання задекларованого для вас непосильний - може, є сенс вийти з гри? Може, музейна справа - це не ваше покликання, і варто спробувати себе в якомусь іншому бізнесі? Як-то кажуть, назвався грибом - лізь у козубеньку! До речі, не хочете поцікавитися, скільки платять мені? Чи у вас і питання такого не виникало? І правильно: не має виникати такого питання! І у мене щодо вас теж не повинно! Скільки вам платять - це ваша особиста справа, якщо ви нікуди звідси не йдете, значить, вас усе влаштовує.
Зрозуміло, що в „зоні ризику" перебувають музеї тих видатних діячів, про діяльність яких (діячів себто) серед широкого загалу склалися певні чіткі і не завжди позитивні стереотипи. Кого було давно списано у класику (та ще й вітчизняну - це на порядок гірше!), яка за замовчуванням вважається чимось нудним і меншовартісним. Тож вам доведеться долати цей стереотип - хто ж, як не ви! Але якщо відвідувач відчує, що ви самі цього класика не любите - він остаточно захрясне у своїх уявленнях.
Друге: оцінювати діяльність музею, як вважають деякі, має фахівець-музеєзнавець. А відвідувати музеї теж мають лише фахівці-музеєзнавці? Так отож. А скажіть-но відверто, панове музейники: ви зацікавлені в тому, аби вас відвідували? Якщо так, то ми з вами по один бік барикад: я теж дуже хочу, щоб люди у музеї ходили! Бо вони вже просто забули, як це може бути цікаво! Але якщо ви просто хочете законсервуватися у своєму музеєві, свято захищаючи його тишу і запилюченість від різних там відвідувачів… о, тоді ми можемо ненароком не знайти спільної мови.
Третє: як можна так/таке писати! Та можна, панове… Повірте, якби ви бачили перший варіант, то не заперечували б проти того, що вийшло в результаті. Згадайте анекдот „а мог бы шашкой рубануть"… Якби переді мною стояла мета просто топити і топтати, це було б дуже легко. Але не будемо шукати легких шляхів - мені ж треба було не зробити скандал, а домогтися змін, тому деякі натяки між рядків моїх матеріалів могли зрозуміти лише самі працівники зазначених музеїв.
На багато музеїв у мене залишився дуже пізнавальний компромат - щоправда, оскільки здобуто його було здебільшого приватно, тому з метою профілактики нещасних випадків на виробництві (як-то звільнень з роботи тощо) я поки що мовчу - „гуляй, мой хороший, не выдам тебя". Хоча з цього можна було б зробити чудовий сенсаційний матеріал! Ледве утримаюся від спокуси. Але музеєві, який в обхід власної інструкції дозволяє фотографувати за додаткову оплату адміністрації, краще було б надалі відмовитися від такої практики - на тих грошах, які ви за це берете, особливо не забагатієш, а неприємності можуть бути серйозні. До речі, хто вам сказав, що на наступний рік цю акцію не буде повторено, і до вас знов не прийде таємний агент - але цього разу не такий доброзичливий, як я?
Правда, я претендуватиму на те, щоб здійснити повторне коло - адже за законами жанру злочинець обов'язково повертається на місце злочину! Цікаво було б побачити, що змінилося з часів мого першого візиту. Та й саме відчуття цікаве… Я ж можу виявитися будь-яким відвідувачем! За всіма не вгледите!
І наостанок хочу додати, що мені не соромно! Утім, те, що ви мали змогу прочитати, дещо відрізняється від авторської редакції - та й сам стиль викладу є наслідком роботи редактора, тому встановити мою особу шляхом стилістичного аналізу інших публікацій буде вкрай важко, відразу попереджаю.
Ну і оптимістичний кінець: а взагалі-то це було дуже цікаво, і за стокгольмським синдромом я тепер відчуваю свою спорідненість із цими музеями незалежно від враження, яке вони на мене справили. Виявляється, процес відвідування музеїв затягує… Варто лише почати, правда?

Спеціальний кореспондент "Музейного простору України"

Участь Кіровоградського обласного художнього музею
в ІV Міжнародній акції "Ніч музеїв"

17 травня 2008 року Кіровоградський обласний художній музей приєднався до ІV Міжнародної акції "Ніч музеїв", присвяченої Міжнародному дню музеїв, яка була започаткована Міністерством культури і комунікації Французької Республіки.
На початку проведення акції начальник управління культури і туризму облдержадміністрації Наталія Юріївна Овчаренко привітала співробітників музею з Міжнародним днем музеїв, відмітила активність та ініціативність колективу музею щодо залучення нових форм роботи, побажала успіхів у проведенні акції "Ніч музеїв" та у подальшій роботі.
Акція проводилася в Кіровоградському обласному художньому музеї з 16.00 до 23.00 год. Відвідування музею було безкоштовним.
Було забезпечене екскурсійне обслуговування відвідувачів та проведено безліч цікавих заходів, серед яких:
- майстер-клас "Музика в фарбах" провели: музичний супровід (фортепіано) забезпечила Людмила Макей - журналіст газети Кіровоградської обласної ради та обласної державної адміністрації "Народне слово" та залучив відвідувачів до створення картини Анатолій Кімнатний - завідуючий відділом музею - картинної галереї Петра Оссовського "Світ і Вітчизна";
- концерт учнів і викладачів Кіровоградської музичної школи №1 ім. Г.Г. Нейгауза:
· Л. Бетховен. Менует. Виконав Терещенко Владислав, скрипка;
· Ф. Шуберт. Вальс; Офенбах. Баркарола. Виконав ансамбль у складі: учні - Кахно Вероніка, Терещенко Владислав; викладач - Клімась Олександр Федорович;
· Д. Скарлатті. Гавот; М. Шмітц. Андреа. Виконала Тимко Яна, фортепіано;
· Й. Гайдн. Соната Соль-мажор; В. Азарашвілі. Ностальгія. Виконала Надутенко Тетяна (фортепіано);
· Р. Глієр. Романс; Й.С. Бах. Сициліана. У виконанні викладача Олександра Клімась та концертмейстера Олени Надутенко.
- музичні твори у виконанні студента ІV курсу Кіровоградського музичного училища Вадима Шампура (гітара);
- музичні твори (романси) у виконанні студентки IV курсу факультету філології та журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Єкатерини Жаліс;
- показ колекції авторського одягу (ручна робота) дизайнера, члена клубу "Ниточка" Вікторії Кравчук;
- боді-арт (розпис по тілу виконали - член Національної спілки художників України, викладач мистецького факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченко Валерій Давидов, завідуючий відділом музею - картинної галереї Петра Оссовського "Світ і Вітчизна" - Анатолій Кімнатний та студенти мистецького факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Тетяна Величко, Вікторія Бойченко, Валерія Гребенюк);
- на фоні експозиції декоративно-ужиткового мистецтва відвідувачі фотографувалися в національних костюмах;
- в залі "Сакрального мистецтва" було забезпечено перегляд відео сюжетів біблійного змісту;
- з дітьми співробітники музею виготовляли ляльки - мотанки та вироби з солоного тіста (виконані твори власними руками юні відвідувачі забирали додому на згадку про музей), складали пазли (збери картину видатного українського митця);
- була проведена творча зустріч з керівником творчого об'єднання "Ниточка" Наталією Ніжніковою;
- демонструвався фільм про Кіровоградський обласний художній музей, автор - журналіст КОДТРК Леся Журавська;
- та багато інших цікавих заходів.

Серед колективних відвідувачів в акції прийняли участь: співробітники Кіровоградської філії банку "Хрещатик"; прокуратури Кіровоградської області; міськвиконкому; редакції газети "Народне слово"; страхової кампанії "Аска"; педагогічний колектив дитячого дошкільного виховного закладу № 73 "Червона квіточка"; учасники ювілейного V відкритого дитячо-юнацького фестивалю-конкурсу хореографічного мистецтва "Свято танцю з "Анютою"-2008" та інш. Багато було родинних відвідувань музею.
Лунали численні привітання з Міжнародним днем музеїв. Дуже приємним, феєричним і несподіваним вітанням колективу музею зі святом було від відомої талановитої родини митців Вінтенко.

Останні відвідувачі завітали в музей о 22.45.

Загальна кількість відвідувачів під час проведення в Кіровоградському обласному художньому музеї акції "Ніч музеїв" перевищила 900 чоловік.

Banner
Banner
Banner
Banner
Banner

О.О. Осмьоркін (1892-1953)

«Україна», 1930

П.П. Оссовський (1925 р.н.)
Триптих "Степова Еллада"
Картина Ф. Броннікова  
«Біля каплиці», І-а пол.     ХІХ ст.